Учасники гурту Ziferblat прийшли на цьогорічний Нацвідбір до Євробачення із треком Bird of Pray, щоб закрити власний гештальт. Це вже третя поява колективу в переліку учасників Національного відбору, тому хлопці сподіваються, що їхній третій раз буде максимально успішним. Нагадаємо, що минулого року команда посіла підсумкове друге місце у фіналі.
Режисурою нового відео до пісні Bird of Pray займався Ілля Дуцик, який раніше вже співпрацював із гуртом. Він прагнув занурити глядачів до двох паралельних площин. В основі першої – спогади про домівку, які живуть лише в памʼяті та викликають одночасно радість і смуток. А друга площина є символічними пошуками дому, його усвідомленням та прийняттям крізь призму руху в просторі.
Ось що розповів про нову композицію вокаліст Ziferblat Даниїл:
«Ідея для нашої цьогорічної конкурсної пісні зявилася одразу ж після завершення минулорічного відбору. Ми готувалися завчасно і ділилися між собою шматками мелодій, які мали би потенціал для самого «Євробачення». Тоді, в процесі таких обговорень, наш гітарист Валя прислав мені послухати частинку пісні, яку потім ми і відправили у якості заявки.
Процес створення пісні був одним із найскладніших у нашій історії. Записувати перші демоверсії ми почали ще влітку, але нас не влаштовувало звучання. Ми не любимо несподіванок, тож нам хотілося навіть у демо записі почути певний фінальний кістяк, фінальний вигляд та звучання пісні.
Хочу також сказати, що паралельно з піснею Bird of Pray ми розробляли ще дві. Врешті-решт ми мали вибрати між трьома треками, і це був дуже складний вибір, який ми зробили разом із нашою командою. Наш фінальний вибір достатньо відрізнявся від нашої минулорічної заявки, він набагато більше розкриває місце, звідки ми родом. Це головне для такого конкурсу, як «Євробачення».Якщо говорити про текст пісні, її емоційний сенс, то це, на мою думку, послання. Символ і центральний образ композиції – це пташечка, яка демонструє нашу свободу, відродження та очікування нових змін. Вона є провісницею весни та символом циклічності в житті. Я думаю, що ця пісня – це емоційна розповідь, один ефемерний день життя наших людей від світанку до заходу сонця. В ній переплітається туга за домом, болісна втрата та водночас молитва, яку ми передаємо через цю символічну пташечку, яка має донести її туди, де ще є світло й надія.
Національний відбір є для нас місцем досвіду, місцем перевірки наших професійних можливостей. Місцем, де ти вчишся працювати під шаленим тиском. Це має величезний вплив на становлення нас як особистостей».