Аудіокнига «Московіада» розповідає про життя українського студента в Москві. Протягом книги трапляються кумедні моменти (хай навіть гумор тут чорний), а в кінці як ніби кочергою по спині хтось огріває, і до тебе різко доходить весь глибинний сенс. Дійсно глибоко і проникливо. Що ж ви з державою зробили?!
Дуже сильна сцена, де історичні постаті, які здавалися живими, розсипаються на порох і комах. Загалом усі епізоди книги «Московіада» нарочито неприємні, підкреслюється бруд, сірість, загальний занепад … Те ж саме в діалогах і настроях дійових осіб.
Хуліганський текст, з запалом, з іронією, як і повинно бути про алкоголь – по іншому і бути не може! Всьому свій дискурс, – сказав постмодерніст всередині мене. І цей дискурс місцями досить грубий, місцями дуже навіть вульгарний, але ж доречний! Як по-іншому говорити про пияцтво, – а головне навіщо про нього говорити по-іншому? – і пригоди під дією спирту вкрай рідко бувають витонченими і культурними.
«Московіада» – це алкотріп, російсько-український варіант «Страху і ненависті в Лас-Вегасі», розширена навколосвітню подорож, пошук свого Я за допомогою горілки, зворотний квиток до Києва на третій полиці плацкарту. Із білої гарячки у головний біль.
Андрухович спеціально плутає читача, видозмінює шлях головного героя, адже головним тут є зовсім не пункт фінального призначення, а тернистий шлях до нього. Чим далі рухається наш герой, тим більше він втрачає зв’язок із світом раціонального, натомість перед ним постає інший світ – підсвідомий, інтуїтивний. До таких книг потрібно готуватися, їх не можна читати просто взявши з полиці чи випадково послухати аудіокнигу у мережі.
Послухав із задоволенням.
І правдиво, і цікаво.
І прочитано добре.
Всім рекомендую.
Послухав із задоволенням “Московіаду”.
І правдиво, і цікаво.
І прочитано добре.
Всім рекомендую.
На жаль, у цьому аудіозапису представлений не увесь роман “Московіада”, а лише його частина. Відсутні останні сторінки твору.