Нацрада з телерадіомовлення попередила компанію “Ради.О” (Одеса, бренд “Просто Радіо”) за невиконання умов ліцензії. Одна з вимог – української музики в ефірі має бути 50%. А було – 3,2%.
Сьогодні відповідальність за майбутнє української музичної індустрії покладено на радіостанції – одну з останніх (поряд з торговцями музичною продукцією) ланок в ланцюжку виконавець – слухач. Закон про телебачення і радіомовлення вимагає, щоб 50% ефіру заповнювала українська музика. Керівництво радіостанцій реагує по-різному, в будь-якому випадку, виконувати цю вимогу складно з кількох причин. По-перше, норма не враховує формат станцій, по-друге, ігнорує реальний стан української музичної індустрії, по-третє, перевертає закони ринку, штучно завищуючи попит на український продукт, ігноруючи інтерес слухача. З часу вступу нової норми в дію пройшло 4 місяці (меморандум про збільшення кількості українського продукту на радіо був підписаний в липні 2006 року і передбачав поступове підвищення квоти з 10% і далі), за які музичні редактора FM-ок встигли пристосуватися до умов діфіціта по різному.
Кожному формату свої 50%. Програмний директор «Нашого радіо» Ольга Максименко розповіла 24 UA, що введення такої норми в закон було гарною новиною, оскільки формат станції – «українська музика, рідна, наша радіостанція», яка завжди підтримує вітчизняну музику, хорошою серед якої, на жаль, не так багато. Була і протилежна реакція. Радіослухачі «Європи-FM» пам’ятають, що 10 і 11 квітня станція крутила в ефірі виключно пісні Вєрки Сердючки, а потім Михайла Поплавського. Тепер станція судитися з чиновниками за право випускати в ефір те, що вважає за потрібне, а саме зарубіжну музику. З дефіцитом гарної української музики, що підходить за форматом, зіткнулося «Просто радіо», яке все ж почав виконувати норму. За словами його програмного директора Андрія Уреньова, вони вже втратили значну частину аудиторії саме тому, що вона не звикла слухати українську музику в такому кількості на цій хвилі.
«Музика, яку випускаємо в ефір ми, все одно, українська вона або закордонна, проходить ретельний відбір. На жаль, нашим критеріям відповідають лише деякі українські виконавці – найменувань 20, які доводиться крутити по кілька разів на день. З цього приводу на радіостанцію навіть дзвонив Святослав Вакарчук, – розповів Андрій Уренев. – Він був обурений таким кількістю своїх пісень в ефірі зі зрозумілих причин ». Радіо «Ренесанс», що спеціалізується на джазовій музиці отримувало попередження від Нацради. «Нам пропонували вже: немає у вас 50% української музики – крутіть Сердючку, було таке», – розповіла програмний директор Євгенія Стрижевська. На її думку, 50% квота – складна для якісного виконання норми закону, адже в умовах дефіциту доброго українського джазу, вітчизняні композиції доводиться давати в ефір кілька разів на день, це дратує радіослухача, і замість любові може викликати відторгнення.
Практично всі програмні редактора радіостанцій погоджуються з тим, що приймаючи 50% квоту чиновники, по-перше, погарячкували, по-друге, зняли з себе відповідальність за розиток української музики, запропонувавши ринку самому розібратися які виконавці потрібні вітчизняному слухачу, а які не. Погорячкували тому, що досвід розвинених європейських держав показує: 50% – це багато. У Франції, наприклад, співвідношення дорівнює 60/40 на користь іноземної музики. Це визнає і голова Нацради з питань телебачення і радіомовлення В. Шевченко. За його словами, можливо, квота дещо завищена, оскільки в Європі вона дорівнює 30-40%, але вона здійсненна. «Те, що Нацрада знищує формат, не дає працювати – все це дурниці. Українського продукту досить для будь-якого радіо-формату. Навіть наші соціологічні дослідження, які ми проводили для себе, показали, що глядачі із задоволенням сприймають радіокомпанії, орієнтовані на національний продукт », – пояснив Віталій Шевченко.
Але кількість не означає якість. За словами Євгенії Стіжевской, в ліцензії радіостанцій формат не вказано, і чиновників не хвилює, що він ламається з якихось причин. Керівники радіостанцій прогнозують, що виконання квоти може привести до одноманітності в українському радіоефірі. Зокрема так вважає програмний директор «Європи-FM» Олександр Лірчук. Його думку повторює і Ольга Максименко: «З точки зору конкуренції – після нововведення Нацради все радіостанції почали втрачати свої обличчя і свій формат, перетворюватися в братів-близнюків».
Але є й інша проблемма: «Я не розумію, яким чином рівень української культури може підвищити погана музика», – готворить Андрій Уренев, додаючи, що чиновники переклали на плечі комерційних структур, якими по суті є радіостанції, відповідальність за розвиток української музичної індустрії, за якість продукту. Арт директор Міжнародного молодіжного фестивалю «Чайка» Марина Круглова розповіла, що радіостанції, які підходять по формату для виконавців фестивалю не охоче йдуть на контакт. Організатори вже зверталися на київські FM-ки з проханням дати час в нічному ефірі для виступів фіналістів фестивалю. Поки що ідея не знайшла підтримки, керівництво посилається на брак грошей. Складається парадоксальна ситуація: для того, щоб музика нового українського виконавця з’явилася в радіо ефірі, він повинен заплатити за ротацію, деяким же, наприклад, російським виконавцям, радіостанції платять самі, розвиваючи, таким чином, і без того розвинену індустрію північного сусіда.
Ольга Максименко розповіла, що «Наше радіо» створило проект «Обсерваторія». Його учасники – молоді, невідомі виконавці, які не тільки в ефірі загальнонаціональної радіостанції можуть презентувати себе, а й мають шанс побачити свої пісні на компакт-диску. «Радіо« Ренесанс »вирішує ці проблеми дуже просто, – пояснює Євгенія Стрижевська. – Є українські музиканти, які пишуть хорошу українську музику, джазову музику. Її дуже мало. Робота зі збору ведеться весь час. Є особисті зв’язки і ділові відносини з музичними лейблами, які займаються джазовою музикою … Є ще така річ, як невидані альбоми. Якщо хтось щось пристойне записав, воно обов’язково у нас звучить. Папка «Укр.джаз» поповнюється, але я б і так це робила, не в наказовому порядку », зауважує вона. Молоді джазові виконавці, в тому числі і діти, на «Ренесансі» звучать часто, просто про їхній вік ніхто не здогадується. За словами програмного директора Радіо «Ностальжі» Тараса Петрова, співвідношення 50/50 в плей-листах дотримується вже більше року. На питання про те, звідки береться українська музика формату радіостанції (пісні не молодше 5 років) він відповів, що їхній колектив виробив свою стратегію дій, розголошувати яку не хоче, оскільки боїться, що у важких умовах нею можуть скористатися конкуренти. “Ностальжі” не порушує законів. – Зазначив він., – Але, знаходить нюанси, які використовує в роботі ». Норму закону виконувати потрібно, погоджуються всі програмні редактора радіостанцій, але констатують – складно, і шукають шляхи виходу або обходу ситуації.
Телепроекти приступають до штампування зірок в прискореному режимі, але це аж ніяк не означає, що дуже скоро в Україні з’явиться багато якісного музичного продукта.Чиновникам і без FM-станцій є чим зайнятися, покольку в передвиборному процесі радіо, як ненадійний, не вивчений і не передбачуваний, інструмент впливу на виборця, участі практично не приймає. У любовному трикутнику слухач-радіостанція-Нацрада (хоч і представляє чиновників, але не має коштів впливу на ситуацію) немає і натяку на порозуміння. Першому наплювати, що придумали в високих кабінетах, він хоче слухати те, що звик на тій хвилі, на яку налаштовані кнопки приймача. Любителям всього українського при цьому комфортніше, ніж усім іншим (кількість інших не визначено). У другого болить голова, оскільки, якщо вона не відноситься до проповідників всього українського, автоматично підпадає під анафему незалежно від рівня музики, інформаівності програм.
Третьому потрібно вимагати результату без можливості повпливати на ситуацію в цілому (Нацрада є контрольним, наглядовим органом в галузі радіо і телебачення і не може вплинути на розвиток української музики ні прямо, ні побічно). Максимум, що можуть зробити для себе і слухачів радіостанції – не мовчати про проблему. При цьому не обов’язково крутити Сердючку добу на проліт в знак протесту. Практика показала, що чим більше говорили, наприклад про темники, тим менше жахливою здавалася ситуація, в результаті продукцію з Банкової замінили інші технології, але в цілому журналістика в своєму розвитку зрушила з мертвої точки.