Віктор Верба (Жалнін): «Завдяки музиці MOTANKA ви почнете більше цікавитись своїм корінням»

До вашої уваги наше розлоге інтерв’ю з фронтменом неймовірно стрімкого у своєму розвитку гурту МOTANKA Віктором Жалніним, у якому піде мова про музику, світогляд, українську автентику, та, звісно ж, сучасність.

– Вітаю! Не так давно ви наробили галасу, підписавши контракт із австрійським лейблом Napalm Records. Як думаєш, завдяки чому, в першу чергу, це все відбулося?

Наразі ми підписали контракти з трьома найбільшими компаніями. Це Napalm Records label, Booking agency Napalm Events та booking agency Extratours Konzert Buro. На це вплинуло безліч факторів. Я можу назвати головні із них для того, щоб читачі зрозуміли всю природу історії гурту «Мотанка». Напевно одна із перших причин – це мета створення гурту та назва. Нашою місією та ціллю, як авторів гурту МOTANKA, є пробудження генетичної пам’яті українців та інших народів, а також поширення українських традицій та української мови у світі. «Наша Мова солов’їна, наша Земля єдина», – рядки з нашої пісні мого авторства «Верба». Та і у музиці нашій люди знаходять щось рідне, близьке їхньому серцю, спогади з минулого. Тому предки допомагали нам у справах, єднали нас з потрібними людьми та змінювали рух думок, коли ми губилися у них.

Завдяки любові до музики кожного учасника гурту, ми йшли вперед усі ці роки і вірили у свій успіх і продовжуємо це робити. Одним із вагомих факторів є те, що ми працювали командою – були друзями та стали сім’єю. Щоб зрозумів кожен, колектив MOTANKA – у складі якого я, мій рідний брат Анатолій, Дмитро Дяченко (Svarog) та Сергій Ходорчук – наш гурт – це не лише талановиті музиканти і автори. У роботі задіяні також наші кохані дружини та дівчата, наші друзі та батьки.

Декілька людей хочу згадати, відповідаючи на ваше запитання. Це Світланка Рижук – моя кохана дружина, яка є підтримкою і допомогою на моєму творчому шляху, і є моєю музою та стимулом для розвитку. Завдяки їй я отримав натхнення для написання не однієї пісні для гурту МOTANKA. Це Veronika Grass, яка робила та робить колосально багато роботи для гурту, якісно, вміло та зі швидкістю світла. Це Марина Ходорчук, яка працювала як ‘net-worker’ зі ЗМІ всі ці місяці і також «пробивала» фестивалі для наших виступів минулого літа. Це відеооператор та побратим Євгеній Подшивалов, який робив не одне відео та фото для гурту, та підтримував нас як міг. Це наші батьки та рідні. Кожен вніс вагомий вклад у те, що ми досягали перемог у всіх можливих конкурсах в Україні та за її межами.

Ми також довгий час жили закордоном та переймали у іноземців та у відомих колективів досвід, відвідували майстер-класи та виступи улюблених гуртів, виступали на концертах, у клубах та у парках. Енергетика нашої роботи накопичувалася впродовж років навколо рідної держави та навколо країн Європи. Ми працювали щиро та натхненно та кінець кінцем ці сили та енергії дали свої плоди.

– Навесні має трапитися реліз вашого нового альбому. Розкажи трохи про нього, його атмосферу та особливості.

Альбом наш – це немов наше дитя, яке росло, навчалося та ставало сильнішим. Неймовірно, але ми виношували його впродовж 10-ти років. Починається альбом з Руни АЛАТИР – це руна центру Всесвіту, руна початку і кінця всього сущого. Це те, навколо чого обертається боротьба сил Порядку і Хаосу. Це закон рівноваги і повернення на ‘круги своя’.

Кожна пісня платівки зливається з наступною і залежить одна від одної. Це немов книга, прочитавши декілька сторінок якої, ви не зрозумієте усього змісту, що автор хотів передати читачеві. Так і наш альбом – прослухавши один трек, ви не зможете повною мірою осягнути те, що ми хотіли донести слухачеві. Наша музика тісно пов’язана з дикою природою Волині, звідки ми родом та з древніми традиціями Українського народу та світу. Пролухаючи платівку, Ви доторкнетесь до минулого, пролетите роками зародження культурного світу – трипільської цивілізації. Відчуєте та зрозумієте важливість літер, слів та рідної мови. Познайомитесь з воїнами та знаними філософами Скіфської Імперії. Пропливете на човні річкою Борисфен. Побачите чистих і розумних слов’ян, їхній одяг і звичаї, білені хати, безкраї поля та золоті врожаї. Підкорите вершини могутніх Карпат, та поспілкуєтесь з Мольфарами Гуцульщини. Пролетите через століття та побачите містичні образи з п’єси «Лісова пісня» нашої землячки Лесі Українки. Під закінчення альбому, де ми підготували найсильніші пісні, у вас проллється не одна сльоза за наших предків, які боролися за українське слово та рідну землю. Ви зможете повною мірою відчути, як природа дихає і розмовляє з вами. Ви точно більше почнете цікавитись своїм корінням та рідним краєм.

На платівці ми записали стародавні цимбали, окарини, горловий спів, древні наспіви наших предків, що надало особливого звучання. Поєднали це з сучасними технологіями, новітніми інструментами та аналоговим звучанням. Платівку ми писали в Берліні, працювали з одним із знаних звукорежисерів Німеччини Gerrit Haasler, який навчався цьому у Великобританії. Він зумів записати та передати всі почуття, які ми переживали впродовж виконання пісень. Писав Gerrit нас на плівку, а не на комп’ютер. Таким чином ми намагались зберегти увесь спектр емоції, оскільки плівка здатна найчіткіше карбувати інформацію у оригінальному виді. Впродовж запису пісні Fire Burns почався ураган, студію ледь не залило дощем. Ми припиняли роботу на декілька годин, щоб датчики пристроїв повернулись у стабільне становище. Природа відчувала з нами всю історію української боротьби за свободу, тому містика присутня у кожній секунді запису. Наша платівка особлива, вона перша і дійсно щира.

– На якій стадії наразі робота над платівкою?

Альбом вже записаний та оброблений. Робота над його створенням, накопиченням та зведенням відбувалась ще задовго до підписання контракту. Зараз кожного дня ми обговорюємо з NAPALM RECORDS наші плани, ставимо дедлайни релізів. Наразі, готуємо разом з менеджерами інформацію для платівки. Роботи насправді дуже багато, оскільки видати альбом – це не лише записати музику. Вкладаються великі гроші у відео, рекламу і фотосесії. Плануємо підсилити вихід альбому декількома презентаціями кліпів та пісень. Працюємо над обкладинкою з дизайнером з США Josh Graham, який створював лице платівок Soundgarten, Chriss Cornell, ICE CUBE, Megadeth, Madonna. Невдовзі оголосимо дату релізу альбому. Також скоро наші шанувальники матимуть можливість зробити попереднє замовлення альбому (preorder).

– Ваш сингл «Босими ніжками» вже зараз активно крутиться по радіо і, судячи з підсумкових рейтингів, припав до душі слухачам. Як думаєш, у чому його секрет?

Думаю, секрет пісні в тому, що вона написана на асоціаціях. Там і Україна, і історія, кохання, міфи та легенди, мавки, одяг з укр. орнаментом, віночок, література, природа. Це все дуже близьке і рідне кожному українцю.

Коли я писав пісню, то уявляв свою кохану у гарному народному вбранні у лісі, немов вона – це втілення усієї нашої країни. І ще цікавий факт: коли створював текст до пісні, то брав словник української мови 1997 року Бориса Грінченка у Обласній Бібліотеці Юнацтва у Луцьку, за що дуже вдячний. У цій книзі надибав одне неймовірно красиве слово ‘бережина’, яке і увійшло у один з рядків композиції. Такі слова пробуджують генетичну пам’ять людей і спонукають цінувати і любити свою землю. До того ж кожен з музикантів гурту вніс щось неповторне у звучання треку. Там і містичні соло та рок-партії гітари Анатолія, проникливі ритми перкусії та експресивні барабани Дмитра, та неймовірно цікаві переходи бас-гітари Сергія.

– Нещодавно ви анонсували ваш столичний концерт, де разом із вами виступить команда Season of Melancholy. Розкажи, як і за яких обставин ви познайомилися, чому вирішили організувати спільний event, а також чого від нього можна очікувати глядачам?

Ми познайомились на відборах Wacken Metal-battle 2018 в Києві. Ми маємо з ними багато спільного. Вони щиро і водночас відповідально відносяться до своєї справи, дуже активні і музика у хлопців дійсно крута, це романтичний метал, емоційний та драйвовий. Концерт буде особливим дійством. Ви зможете відірватись на повну під сценою. Якщо Ви бажаєте потрапити у інший світ, відмінний від буденного, то вам саме до нас 21-го квітня у Монтерей.

– Розкажи про свій сольний проект, які його амбіції та цілі?

Впродовж років я писав різноманітні пісні. Вони приходили до мене уві сні, з’являлись ідеї навіть в дорозі, чи у тяжкі чи особливі моменти життя. Кожна з цих пісень важлива для мене як автора, бо це частинка мене і мого світу. Деколи моя душа бажає грати не лише рок-музику та виступати голосно та стрімко. Хочеться також і іншої, тихої та спокійної сторони творчості. Саме тому у моєму репертуарі є безліч композицій, які виконую сольно. Наразі, крім нових пісень для наступного альбому MOTANKA, у мене назбиралось матеріалу на електронний ембієнт-альбом та два акустичні соло-альбоми, деякі пісні я навіть планую записати з оркестром. В кінці минулого року я відвідав село Криворівня в Карпатах, тамтешні музеї та пам’ятки природи. Ця подорож глобально вплинула на мою музику. Цього року, прочитавши книгу “Сучасна Історія України” Олександра Ковалевського та Леоніда Осауленка, я написав одні із важливіших пісень свого життя. Моя мрія – написати пісню, яка припаде до душі українцям так, як украінські народні пісні, які стали важливою частиною традиційного побуту, і яку будуть співати багато років і поколінь після їі створення.

– Хто та людина, чию думку про твою музичну роботу ти не просто вислухаєш, а прислухаєшся до неї?

В першу чергу – це моя дружина. Її одне слово для мене – на вагу мільйонів коментарів, та, звичайно, учасники гурту MOTANKA – мої побратими. Ми відчуваємо один одного без слів. Коли я приношу нові пісні на репетиції, хлопці інтуїтивно розуміють їх зміст і додають щось своє, вагоме. А якщо вони просять щось змінити чи прибрати/додати, я їх розумію і враховую їхню думку.

– Чи траплялися за весь період існування гурту ситуації, які здавалися тобі безвихідними?

Таких ситуацій, які могли б здаватися безвихідними, було безліч. Одна із книг, яка глобально змінила моє ставлення до цього, це “Підсвідомість може все” Джона Кехо. Раджу кожному, хто шукає відповіді, прочитати її. Одні з найуспішніших людей світу використовували безвихідні ситуації та свої недоліки, як можливість побачити те, що у простих моментах неможливо осягнути і пізнати.

Можу сказати з впевненістю, що тільки та людина, яка постійно стикається з безвихідними ситуаціями або програшами і є тією людиною, яка стає успішною і запам’ятовується іншим надовго, бо змінює світ!

Я довго думав над питанням, чому ми, Українці, настільки сильні і духовні. Я жив закордоном і бачив людей різних національностей, всі зі своїми характерами, перевагами чи недоліками. Але ми, Українці, дійсно сильні і незламні. Чому ми такий єдиний і особливий народ? Бо впродовж століть стикались з такими сильними проблемами і “безвихідними ситуаціями”, які спонукали шукати ще більш неможливі шляхи вирішення. Нещодавно в Берліні на фестивалі Berlinale я відвідав прем’єру фільму «Mr.Jones» про Голодомор, де висвітлюється Україна та її боротьба за життя і слово. Іноземці та українці плакали та були шоковані після презентації.

Про МOTANKA: були часи, коли ми жили вчетвером в кімнаті 12 кв. метрів. Були часи, коли доводилось «порушувати правила» задля того, щоб просто займатися улюбленою справою. Місяці пошуку місця репетиції у рідній країні. Відмова студії звукозапису у зв’язку з тим, що ми використовуємо руни у надписі гурту. Пошуки можливостей закордоном, перетворення і усвідомлення того, що ти дійсно важливий у цьому світі, і ти українець. Усвідомлення слова ‘Мама’, сум за Батьківщиною та інші ситуації. У підсумок сказаного: якщо є головна мета в житті, то всі ці безвихідні моменти є лише сходинкою для того, щоб розвиватись і досягнути своєї цілі!

– Якщо узагальнювати, творчий конфлікт – це творче, або руйнівне явище? Чи часто у вас трапляються конфлікти серед учасників гурту?

Хотілося б почати відповідь з цитати Вільяма Шекспіра: «І гарні доводи повинні уступати кращим». Думаю, все залежить від людей і їхнього ставлення до ситуації. У моєму розумінні і у нашому колективі суперечки породжують істину. Ми постійно сперечаємось стосовно творчості. Необхідно завжди знаходити компроміси і зважати на думку колег. Це нелегко для творчих людей. Ми переживали часи конфліктів і непорозумінь, але кожного разу це уроки, після яких стаємо міцнішими. У нас в команді є здорова конкуренція. Кожен – це вагома частинка колективу і кожен здібний у різних сферах діяльності, які потрібні для розвитку гурту. Ми навчаємось поодинці та один в одного і таким чином відбувається розвиток та ріст колективу, що впливає кінець кінцем на здобутки та досягнення.

– Почуття власної самооцінки може підвести тебе?

Ні, якраз навпаки. Вважаю, що дуже важливо мати саме здорову самооцінку і бути впевненим у собі. Але в той же час критично та з розумом ставитись до ситуації. Самокритика – це добре, це причина для розвитку, але необхідно не перейти межу. Наведу для вас приклад. Чоловік має гарний голос та дуже проникливо співає. Але коли виходить на сцену, він невпевнений у собі, бо оцінює свій спів як недостатній і не вірить, що зможе заспівати так само гарно перед сотнями людей. Чи зможе він заспівати красиво? Відповідь – Ні! Боксер, який виходить на ринг, повинен вірити у свою перемогу! Невпевненість породжує страх, що і стане причиною невдач. Тому у моєму випадку гідна самооцінка завжди допомагає мені.

– Чи може тебе щось дратувати у глядацькому залі? Якщо так, то що саме?

Дивне питання. Коли я на сцені, роблю улюблену справу, співаю рідною мовою, граю на милих душі інструментах, зі мною мої друзі і побратими на сцені, а недалеко за сценою моя дружина, то нічого у світі не може мене дратувати у такі моменти. Зазвичай я не бачу глядачів, коли я на сцені, знаходжусь у стані пізнання себе і глибоких, потаємних думок свідомості. У такі миті я відчуваю, що несу важливу місію – єднання людей у танку музики та традицій рідного краю. Не пам’ таю такого, щоб щось мене дратувало у глядацькому залі.

– Я мав на увазі, наприклад, коли виступаючи у пабах, публіка їсть. Як ти до такого ставишся?

У нас не було таких ситуацій, були у минулому, на самих початках моєї музичної історії. Але мене це не дратувало, я просто вважаю це не культурним. Всьому своє місце і час. А зараз, певно, люди якось відчувають, що це неумісно їсти чи вигукувати, коли грають пісні про предків чи про голодомор, чи про рідну землю. Бо зараз наші виступи – це немов молитва і ритуал.

– Від чого ти найбільше в житті втомлюєшся? І що найкраще підіймає твій тонус?

Від гучного шуму міста, шуму автомобілів, літаків та потягів. Тонус мій підіймає спокій, тиша, усамітнення і спілкування з природою.

– Чи є у тебе якийсь особистий ритуал для досягнення певного результату?

Так, розкажу. Потрібно мати щось при собі, що єднає Вас з рідним краєм. Землю, Мотанку, Герб, Рушник, щось з дитинства. Те, що вам дійсно важливе. Ритуал такий: візьміть жменьку землі в одну руку, а у іншій тримайте щось, що єднає вас з Батьківщиною та попросіть предків допомогти у вашій справі. Три рази розсипте землю, посіваючи та наспівуючи українською мовою «Ой ти моя Земле, Ой ти моя Рідна, Ой ти моя Мамо, Ой ти моя Мила». З цих рядків, які мені прийшли уві сні, я написав пісню. Я також керуюсь принципом, що відпочинок – це частина роботи. Перед особливими подіями необхідно побути наодинці з думками і якомога більше відпочити і спілкуватися «з самим собою». Це очищає розум від зайвого і дає впевненості у собі.

– Що б ти побажав читачам цього інтерв’ю та майбутнім слухачам ваших релізів?

Скажу своїми рядками:

Любіть свою Країну рідну
Сім’ю та Родину
свою Кохану милу
свою Україну!

Ще в 1845 році Тарас Шевченко звертався до нас Українців. І я б хотів завершити його віршем, бо він актуальний і сьогодні:

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!