Василь Шкляр – Ключ (Аудіокнига)

Бійтеся незнайомців, які дарують вам ключі, – застерігає читача Василь Шкляр, автор роману «Ключ», випущеного видавництвом «Кальварія» в 2001 році.

Критики охрестили творіння письменника окультним, філософським, еротичним і навіть магічним. Автор в епіграфі просить не читати книгу тих, хто буде шукати в ній детектив, еротику чи містику. Значить, твір Шкляра – це щось синтетичне або більш оригінальне.

Сюжет «Ключа» закручено дуже сміливо: самотньому чоловікові «з собачою печаллю безхатнього чоловіка» в очах у суботу незнайомець дає ключ від порожньої квартири. А далі раніше безтурботний Андрій Крайній з головою занурюється в «діогенівські» пошуки загадкового чоловіка, який запропонував йому житло. Допомагають йому в цьому випадкові знайомі і Сана – «моя кохана косичка, мої очі тернові», як каже про неї головний герой.

Заплутані і майже містичні події мають трагічну розв’язку: улюблену вбивають, а Андрій, розгадавши таємницю зникнення незнайомця, стає іншим – «із чужим лицем і чужими запаленими очима, із чорним потойбічнім поглядом, у якому скипіла невимовна туга». Коло «магічних» дій герой замикає, коли передає ключ іншому – точно так само і теж в суботу.

Хитросплетіння розслідування – як у справжньому детективі. Його Андрій проводить серед різних людей. Одні – дуже живі, ранимі, тонкі і цілісні натури – Сана, Григорій Іванович. Інші – відбувають відпущений їм термін на цій планеті, метушливо намагаючись пролізти в політику або просто пропалюючи життя, як його друзі з кафе «Троє поросят». Треті – злочинці, що давно переступили грань між людяністю і злиднями. Де розташував автор Андрія Крайнього?

Він змушує його шукати себе в процесі пошуку іншого. Класичне розуміння істини про себе, описане ще Сартром, Василь Шкляр переносить в українську дійсність 90-х років ХХ століття. Однак саме дії і вчинки занадто захоплюють і героя, і автора. Адже «відштовхуючись» від друзів-знайомих, старанно дотримуючись вислову «світ ловив мене, та не спіймав», Андрій мимоволі стає винуватцем смерті тієї, яка йому всіх дорожче. А письменника сюжетні перипетії захоплюють настільки, що глибинний сенс, шукати який він закликає читача у своїй книзі, зникає.

У «еротико-містично-детективній» «скриньці» роману є все що завгодно, крім того, що туди мали намір заховати. Безумовно, інтригуючий сюжет, впізнавані деталі нашої дійсності, характерні типи героїв – все це викличе інтерес у читача і по праву відзначено гран-прі «Золотий Бабай», преміями журналів «Сучасність» і «Олігарх». Але ви не знайдете в ньому того, що так наполегливо закликає шукати автор – інтелектуальності.

Втім, цей недолік з лишком компенсують фрагменти робіт Моріса Ешера, що ілюструють книгу. Вигадливі лабіринти, сходинки, що йдуть вгору, безликі фігури і незмінний рак з однією клешнею (уособлення внутрішнього світу зниклої людини) заповнюють трохи не вистачаючий філософський зміст.

Василь Шкляр – Ключ