23 листопада в Російському клубі Stadium Live дав концерт вже, мабуть, культовий український гурт «Океан Ельзи». Дві з половиною години зал і група синхронно божеволіли від музики. Святослав Вакарчук не раз повторював на концертах, що «Океан Ельзи» – його улюблена група, а її учасники – улюблені музиканти. І кожен раз на концертах відчувається разюча достовірність цих слів. На сцені – неймовірне єднання, яке породжує таку божевільну енергію, яка здатна об’єднати в загальному емоційному пориві не тільки самих музикантів, а й всю багатотисячну юрбу прихильників української музики. Після концерту святкували день народження басиста групи Дениса Дудко. Святослав, святковий та втомлений, ще не до кінця відійшов від проблеми зірваного перед концертом голосу, трохи поспілкувався з журналістами. Незважаючи на приціли камер і очей навколо, Вакарчуку вдалося відразу встановити дружню і невимушену атмосферу – він просто ліг на диван і сказав:
– Вітання!
– Вітання! Дякую Вам за крутий концерт. Вам сподобався?
– Ну, Ви, напевно, хочете, щоб я сказав, що це був найкращий концерт в моєму житті! Все-таки ні, але, можливо, це найкращий наш концерт в Stadium Live.
– А в Україні співається легше, ніж в Росії?
– Знаєте, слово «легше» в цьому контексті взагалі не дуже доречно в останні кілька днів, мені в принципі зараз складно співається, тому що я зірвав голос. А в Україні … не легше і не складніше. Я думаю, що «Океан Ельзи» об’єднує Росію і Україну! Взагалі я за незалежність, і політично об’єднуватися не треба. Але мені здається, що українська музика може об’єднувати ці дві країни.
– Так, музика взагалі все може об’єднувати! Продовжуючи тему України: Вас нещодавно визнали людиною десятиліття …
– Було таке.
– І неспроста! Ви – справжній патріот України.
– Звичайно! І я впевнений, що ви всі російські патріоти.
– А що любите в Україні?
– Я там народився, і любов до своєї країни в мені виховали батьки. Простіше назвати речі, які я в ній не люблю. Хтось із великих російських сказав: «Я буду лаяти Росію з ранку до вечора, але якщо хоч один іноземець скаже про неї криве слово, я його поб’ю за свою країну». Я б багато чого змінив у Україні, але я дуже люблю її, і мені дуже не подобається, коли хтось вчить нас жити.
– А що слухаєте з української музики?
– “Океан Ельзи”! Дуже люблю народну співачку Ніну Матвієнко, обох учасників колишньої групи 5’nizza. SunSay і Сергій Бабкін – це наша гордість. Групу «Бумбокс» – це дуже круто! З альтернативної музики люблю групу «Друг мой грузовик», дуже хороші хлопці. У нас багато пристойною української поп музики, але я не фанат її і мало кого знаю. Так що зараз назву когось, а інші образяться!
– А що скажете про молоду українську музику? Крихiтка, Bahroma?
– Мені здається, що це дуже цікаві групи, але поки я не дуже багато чув їхньої творчості, все попереду.
– Як вважаєте, чи існує якась музична наступність? Можете назвати себе чиїмось наступником?
– Можу сказати, що на мене в рівній мірі вплинули такі українські колективи, як «Брати Гадюкіни» та «Воплі Відоплясова». Але набагато більший вплив надали Beatles, Led Zeppelin та інші.
– А Вам хтось із молодих музикантів зізнавався в тому, що Ви – їх музичний батько?
– Ніхто не зізнавався, але, якщо чесно, коли чуєш їх музику – здається, що так і є. Насправді скажу відверто – ми взагалі не хочемо відчувати якесь своє місце, мені подобається вважати себе відірваним від рамок. Ми – музиканти, які роблять українську музику. Мені хочеться, щоб ми все життя були «Океаном Ельзи» і ще багато років грали і радували себе та інших. І за інших будемо радіти, але з боку.
– Знаєте, в психології існує таке визначення – харизматичний лідер. Як думаєте, його можна віднести до Вас?
– Думаю, що з цим поняттям слід бути надзвичайно обережним. Знаєте, скільки на світі було поганих людей з гарною харизмою! Я скажу так: що мені Бог дав, так це вміння ділитися своєю енергетикою з іншими людьми. Хтось не вміє цього робити, а я, мені здається, вмію.
– У Вас є «Океан Ельзи», «Брюссель», і в усіх проектах ви – лідер. Хотілося б взяти участь в чиємусь чужому проекті?
– Я б дуже хотів спробувати, але ось одна невдача – нема нікого! Хоча ось нещодавно Сергій Бабкін запросив мене заспівати пісню для його альбому, «Алаверди». Не знаю, чи можна це говорити … Але я вже сказав! А взагалі я музикант, і найголовніше для мене – це музика. Я іноді під настрій приходжу на джаз-сейшени і співаю пару пісень, зовсім не бажаючи бути лідером. Сиджу там на стільчику тихенько!
– Ну і наостанок. Розкажете про новий альбом?
– Звичайно, розповім! Тільки я не знаю, що! У нас є 32 пісні, а треба вибрати 12. Текстів поки близько семи. Записувати будемо в лютому, березні і квітні. В середині травня повинні зробити реліз. Буде пара сюрпризів, які я вже знаю, але не скажу! А перша пісня очевидно з’явиться в лютому.
– А назва альбому вже є?
– Є. Я б сказав, але зараз чомусь не хочеться, обстановка не та. Давайте я в твіттері напишу?
Розмовляла Дар’я Мішина, спеціально для MUSECUBE
Фотографувала Ольга Александрова