Легендарні фіни The 69 Eyes витримали випробування часом і в цьому році відзначили свій тридцятий ювілей випуском нового студійного альбому під назвою West End. Треба віддати належне, «Гельсінські вампіри» за ці роки не просто змогли зберегти цілісність групи, в тому числі і її учасників, а й продовжують експериментувати у творчості, при цьому зберігаючи свою популярність і любов шанувальників.
У їх дванадцятому альбомі, що вийшов в п’ятницю 13-го вересня, The 69 Eyes задаються питанням: що станеться, коли «Західному світу» прийде кінець?
«Назва викликає похмурий образ – коли щось вмирає, на його місці з’являється щось нове, і ми всі повинні змінитися, щоб залишитися в живих. Я відчуваю, що ця планета знаходиться на переломному етапі. Кінець західного світу близько, питання в тому, що станеться, коли скінчиться захід? Назва має кілька значень для нас… Але будьте впевнені, воно не має ніякого відношення до The Pet Shop Boys, або Лондону».
Відкриває альбом Two Horns Up – ідеальний трек для початку диявольської готик-паті: орган і дзвони, барабани, гудіння гітар і важкий бас. Прекрасним доповненням до цієї богохульної вечірки жахів став пронизливий і злісний вокал давнього друга групи Дені Філза (Dani Filth) з Cradle of Filth. За динамікою і настроєм Two Horns Up цілком може стати гідним спадкоємцем відомої і улюбленої Devils.
Пісня 27 & Done віддає данину Клубу 27 (The 27 Club) і стає своєрідним нагадуванням про артистів, які покинули цей світ у віці 27 років (Курт Кобейн, Джимі Хендрікс, Джим Моррісон, Емі Уайнхаус та ін.). При всій своїй трагічності, композиція наповнена ентузіазмом і закликає нас насолоджуватися життям, поки воно триває, не забуваючи при цьому про смертельну сторону багатства і слави.
«Цей трек присвячено ідеї Голлівуду і всім тим, хто приїжджає туди, щоб втілити свої мрії, але дуже рідко домагається успіху, – пояснює вокаліст Юркі 69. Це місце, яке викликає у вас відчай, і я хотів внести ці темні вібрації в пісню. Але, з іншого боку, цей шлях – це ще й свято життя, ми повинні радіти тому, що ми тут, кожен тут – легенда. Необхідно розуміти, що ми маємо отримувати задоволення від того, що ми робимо, а не турбуватися про те, що думають інші люди».
Після цього перші ж акорди Black Orchid повертають нас у похмуро-романтичний настрій 2000-х, нагадуючи Dance D’Amour, де меланхолійні синтезатори зливаються в темному танці з глибоким вокалом, красивими гітарними партіями і ритмічними барабанами.
Далі ми занурюємося у майже шестихвилинний трек Change, який розгортається в середньому темпі, дозволяючи перевести подих і налаштовуючи нас на замислений готичний лад. Однак блискуче гітарне соло, виконане у другій частині пісні, нагадує нам про питання, яким пронизаний весь альбом West End: що ж трапиться, коли цьому світу прийде кінець?
Темп наростає, і ось ми вже в страшній казці Burn Witch Burn, яка може трактуватися по-різному, але, найімовірніше, вона викриває одержимість сучасного покоління зовнішністю і соціальними мережами. У пісні звучить питання, що змушує нас замислитися: «Що трапилося зі свободою і волею?»
Пісня Cheyenna чарує нас своєю простотою й інструментальної романтичністю.
У композиції The Last House On The Left швидкий темп і моторошний вокал знову повертають нас в атмосферу диявольської вечірки, де до нас знову приєднуються Дені Філз, Wednesday 13 і Каліко Купер (дочка Еліса Купера). The Last House On The Left – це данина поваги однойменному фільму жахів, який вийшов в 1972 році і став режисерським дебютом Уеса Крейвена (Wes Craven).
Потужна Death & Desire чіпає серце повільними рифами і вокалом в стилі класичних балад. Композиція Outsiders, що оповідає про тих, хто не хоче старіти і міняти своє життя, задає прекрасний ритм, який підтримується в драматичній Be Here Now.
Альбом West End завершується чарівною Hell Has No Mercy, в якій звучать роздуми на тему минулого і сьогодення. Меланхолійна композиція повільно загасає і, подібно вечірці, що закінчилася, залишає нас наодинці зі своїми думками.
В цілому, альбом West End від The 69 Eyes вийшов дуже вдалим – вдумливим, але при цьому досить доступним для сприйняття. Мабуть, його можна було б рекомендувати в якості відправної точки для знайомства з групою. The 69 Eyes постійно розвиваються і демонструють різні грані творчого стилю, але при всьому цьому залишаються вірними собі і своєму унікальному звучанню.
Немає відгуків