Саша Чемеров – вокаліст і ідейний натхненник групи Димна Суміш, одного з найвпливовіших рок-гуртів на альтернативній сцені незалежної України, а ще автор гучних хітів хлопців з групи АГОНЬ, нині переїхав до сонячної Каліфорнії, зайнявшись своїм новим, музичним дітищем – THE GITAS, у яких зовсім скоро виходить перший, повноформатний альбом ‘Beverly Kills’.
– Чим ти захоплювався до того, як вперше настав момент взяти гітару до рук?
Я любив музику, любив співати на домашніх святах. В п’ятому чи шостому класі батьки мені подарували малесенький касетний магнітофон з радіо і це було, мабуть, одним зі самих хвилюючих відкриттів. Я мандрував по Ам і Фм хвилях і час від часу ловив ідеальні треки, записуючи їх на касету. Якийсь час мама сподівалася, що я буду юристом, але на будь-який натяк або питання, я відповідав чітким “ні”.
– Першими музичними поводирями для тебе, на скільки знаю, стали Бітлз?
Тоді були не тільки Бітлз, але і коктейль радянських ВІА з шансоном, українською музикою і українською народною піснею. Коли я зустрів реп, у мене в голові прошивка оновилася, а RATM пізніше взагалі систему перевстановив.
– В далекому 1996 році, твій перший гурт The Bag плавно видозмінюється на групу Торба, і це вже сильно починає бути схожим на те, що вже через два роки стане початком Димної Суміші. Ти ніколи не хотів замикатися в одному стилі і позиціонуватися виключно як гранж або панк група, вірно?
Ми позиціонували себе як мікс з фанку, гранджу і різного кору, але ніколи не замикалися на цьому.
– Два перші альбоми ДС записувалися в експериментальних умовах. Розкажи, як записувалася дебютна платівка ‘Ти живий’, яка у 2005 році стала символічним релізом в українській музиці. Чи правда, що вона записувалася під час Помаранчевої Революції. Це дійсно так?
Так, ми грали на Майдані, а Женя домовився з хлопцями, вони все зняли з пульта, ми навіть не знали. А потім звели все швидко в студії і випустили. Нам тоді потрібно було хоч щось випустити, група вже сім років існувала…
– Другий альбом групи став проривом в плані того, що група нарешті випустила два своїх головних хіта – “Океан” та “В країні ілюзій”, відомих у слухацьких колах…
Так, але ми до того часу записали ‘Молоток’ і ‘Стіну’, думаю ці пісні зацікавили шанувальників української музики, а потім вже був другий альбом. У ньому ми радше прагнули вийти з ситуації, ніж намагалися записати якийсь “Нірвановський” “Невемайнд”, так як грошей для нормальну запис у нас не було. А своєю візитівкою я вважаю альбом 2009 року.
– Участь в теле-проектах на зразок “Свіжої крові” чи того ж “X-фактора” може дійсно дати українському виконавцю перепустку у життя?
Вітчизняна музика, український шоу-бізнес і музичний маркетинг, та й в цілому амплітуда розвитку культури, тоді коливалася від нуля до смерті, тому твоя поява хоч десь могла дати випадковий поштовх.
– Зараз “Димна Суміш” це один з найпопулярніших українських колективів, за яким дуже сумують на фестивалях. Дай пораду молодим музикантам і колективам, ‘Щоб ті не вмирали, та не втрачали мети’.
Ніколи не здаватися і багато репетирувати, бути критичним до себе і аналізувати музику, українську музику також. У сучасному світі – ти сам собі режисер і тому відповідальність лягає саме на тебе. Потрібно не бути лінивим і вивчати кухню, рецепти, секретне мистецтво, ставати менеджером, промоутером і букером в одній особі. А потім делегувати і йти на сцену.
– Як сприйняли тимчасову заморозку ДС інші учасники колективу?
Останній мій рік в Україні я намагався надихнути всю команду на якийсь прорив, на зміну парадигми, але у всіх були інші турботи. Тоді я вирішив йти до мрії, нікого не чекаючи і не тягнучи за руку. Буде не зайвим запитати самих хлопців, що вони відчували тоді і що відчувають зараз.
– Якщо любиш – відпусти. Ти відчуваєш, що після розпаду ДС, любові до групи додалося? Або це все ті ж люди, просто підкріплені банальної ностальгією по колись діючій групі на фоні загальної цікавості до української музики.
Я вважаю, що по справжньому розпалися ми в 2016 році … як раз зі сплеском любові.
– Ти шкодуєш, що ДС ‘розпалися’ в той момент, коли наше музичне болото почало набувати певні обриси, перетворюючись в такий великий, мармуровий басейн? Не шкодуєш, що ти поїхав, коли нашу українську музику познайомили з поняттям ‘якість’, навчивши не тільки завантажувати, але і продавати свою творчість через інтернет?
Мені не шкода нічого і нікого, я зараз так само на полі бою, нехай і на іншому.
– Варто ще відразу сказати, що я не бачу поп-музиці нічого поганого, якщо тільки відштовхуватися від слова популярна, а не від слова попс – тонка грань, але дві великі різниці, для тих, хто розуміє суть. Повертаючись до теми ‘рабської андеграунду’, мені здається це зовсім не погано поєднувати в собі поп і рок музику, і бути, як би точніше сказати – на стику стилів. Всі великі рок-музиканти – попсовики. Я вловив твою думку?
Я не розрізняю музику по ярликах, а скоріше насолоджуюся її смаком, посилом і емоцією.
– Чи є у нас в країні ще трушні рок-групи? Слухаєш багато ‘made in Батьківщина’?
Мене радує те, що відбувається на українській сцені, та з українською музикою вцілому. Але слухаю не сильно, адже я зосереджений на The Gitas і намагаюся не відволікатися. Користуючись нагодою хочу попросити вибачення у всіх друзів і знайомих музикантів за мороз.
За матеріалами: …And Out Come The Rancid