У наші дні багато кому відома Книга «Мауглі», написана письменником Редьярдом Кіплінгом. Але варто заглибитися глибше! Це історія про вкрадене тигром людське дитинча Мауглі, якого прихистила вовча зграя, приголубила Пантера і навчив всім премудростям життя Ведмідь. Безліч було знято екранізацій цієї казки, одна з кращих і найбільш докладних – мальована мультиплікація 1973 року. Але першоджерело завжди цікавіше. І так, це шикарно! Прекрасні пейзажі і образи. Книга ніби дихає, на стільки все в ній живе. А яка красива картина Водяного Перемир’я, коли всі мешканці джунглів, будь то тигр або свиня, п’ють з одного джерела, не сміючи порушити Закон Джунглів, який забороняє полювати під час посухи у єдиного потоку серед мертвих берегів. Мауглі був вигодуваний природою, але кров – сильна річ, вона кличе і неможливо опиратися їй. Людина є людина, і її місце серед собі подібних, це непорушний Закон буття.
Казка – видумка. Тут чітко зрозуміло, для кого і коли Редьярд Кіплінг написав книгу «Мауглі». Тоді людина була королем природи, а біла людина була над природою і іншими людьми. Тому Мауглі, потрапляючи в ліс, виховується тваринами і за законом джунглів, стає в результаті всіх сильніше. І це не зважаючи на те, що людина – дуже слабка тварина, шкура його тонка, кігті ніжні, іклів немає, зуби сильні, але не особливо зручні для нападу. Але у Мауглі були хороші вчителі і він переміг колишнього царя звірів – тигра.
Головний тигр казки, з самого початку викликає жалість і неприязнь, він перший порушує закони джунглів і каламутить воду. Так скидають колишніх вождів. Бо тигр – один з найлютіших ворогів людини в джунглях. (Був, поки людина не виростила собі вогненні кігті). Дехто скаржиться, що дитяча книга містить багато вбивств, але це ж джунглі. Так і має бути. Дивна сучасна тенденція захищати дітей від усього неприємного – так нічому не навчиш.
Трохи про інших героїв та переказ. Переводити таку річ досить важко. Наприклад, пітон Каа, в деяких перекладах удав, і це зрозуміло: красиво звучить і асоціюється зі зашморгом. Все одразу ясно. Але найбільша помилка у перекладі сталася з Багірою, а після прекрасного мультфільму ніхто не жадає її виправити. У Кіплінга Багір – це він, богатир джунглів, зі старовинним богатирським ім’ям і своїм кодексом честі, не м’яка пантера, а жорсткий чорний леопард. Злий жарт зіграв рід слова в пантера в російській мові. І Багіра – не мати Мауглі, мати у нього вже є – вовчиця Ракша, герою не потрібна друга мати, йому потрібен учитель, а хлопчики вчаться у хлопчиків, у тих хто сильніший, досвідченіший, старше. Звідси дивна глава про весняний гін, коли Багір починає грати чоловічу роль, залишаючись жінкою і виникає плутанина. Якщо читати про Багіра-чоловіка, казка тільки виграє.
Взагалі багато людей вважають, що це книга для дорослих, занадто вже дорослі і темні питання вона піднімає, а дітям можна залишити дитячу адаптацію, мультфільми і фільм – таке їм буде в самий раз. Книга глибока для розуміння і аналізу, тут є чому повчитися. Все як в житті. Чіткий поділ влади, а також поглядів. Закон «Ми з тобою однієї крові. Ти і я …» не завжди повинен поширюватися на собі подібних. Мауглі хоч і виріс серед вовків і інших звірів, як виявилося, він був краще адаптований до життя, аніж люди з села.
