Ptakha – Човни (Сингл)

Практично одночасно із появою перших ранкових сонячних променів, дівчата з гурту Ptakha випустили у світ свої «Човни» – новий сингл колективу, який ще до початку великого плавання водами української і не тільки музики, набував свого фінального вигляду у корабельно-музичних верфях Львову, Лондону та Ванкуверу. У попередніх публікаціях ми вже розповідали читачам «Нотаток» про долю гурту Ptakha та їхню міждержавну музичну діяльність, а цього разу їхніми ідеями надихнувся та приєднався до команди львівський віолончеліст Bedzvin, доклавши свою руку та вміння до згаданих нами «Човнів».

«Робота на відстані, звичайно, робить процес створення пісень дещо тривалішим, але з іншого боку, – це дуже цікавий та корисний досвід. Ми довго обговорювали музичні смаки, попередні проекти та інший досвід в сфері музики, що логічно завершилося спільною піснею Ptakha за участі Bedzvin. Донедавна ми робили аранжування лише народних пісень, проте зараз відчули, що хочемо більшої свободи, тому вирішили поексперементувати з віршем сучасної письменниці Катерини Бабкіної. Цей текст зачарував нас своєю таємничістю, відвертістю і одразу знайшов собі мелодію. Ми багато граємось словами, голосами, і цим розкриваємо ніжність та емоційність вірша, в якому кожен знайде свій тонкий зміст. Це пісня про почуття, про переживання», – розповідають представниці Ptakha.

«Цей вірш був написаний під впливом подорожі у Варшаву. Приємно, коли тексти отримують нове життя у вигляді пісень», – коментує новинку Катерина Бабкіна.

Цікаво, що музикантки з Ptakha міксують та продюсують свої пісні самостійно. За словами Bedzvin, в Україні він не зустрічав багато жінок у звуковій інженерії, але у світі їх достатньо, тому ця тенденція мусить змінюватись. «В Україні я не зустрічав багатьох жінок в звуковій інженерії , але як на мене, – це доволі стереотипне явище. Думаю, тенденція буде змінюватись, просто потрібен добрий приклад. Взагалі українська музика зараз на етапі ренесансу. Коли я вперше приїхав до Канади в 2009, то один товариш сказав дуже гарну річ: будуть знати, – будуть любити. А любити є за що! Треба показувати українську музику, і, бажано, якнайбільше!» – підсумовує віолончеліст.