Зовсім нещодавно письменниця та співачка Ірена Карпа збирала друзів на даху столичного майданчика Roof, у форматі арт-проекту «Вірші Джаз. На даху». Під акомпанемент джазової музики від колективу «Сон Сови», Ірена декламувала віршовані твори Гійома Апполінера, Артюра Рембо, Гасі Шиян, Артема Полежаки, Юрія Іздрика, Галини Крюк, а ще невеличкі уривки власної нової дитячої книги під назвою «День усіх білок». Як саме минувся івент, та який післясмак залишив по собі – «Нотатки» дізналися у безпосередніх учасників події та запрошених гостей.
Артур Даніелян, саунд-продюсер, басист гурту Qarpa, автор проекту Nerve Gangstas:
«От срамного стеба Полежаки до интимной лирики Аполлинера в исполнении Ирены Карпы – и все это органично склеивалось потрясающим синематографичным музыкальным сопровождением от Son Sovy».
Михайло Сарана, саксофоніст гурту «Сон Сови», крім того на його рахунку участі в колективах «Фактично самі», JT Fresh, Jazz Animal, «Музична лабораторія», New Brain Trio, «Асса Джаз», Олег Скрипка та «Оркестр Либідь». Його ж гру можна відзначити в студійних записах Фоззі (ТМНК), у самих ТНМК, Аніко Долідзе, Land Forces Orchestra:
«С Карпой знаком очень давно, даже сотрудничал в рамках группы Фактично Самі, но потом наши пути немного разошлись, тем не менее с интересом слежу за развитием ее многогранного таланта, наша последняя совместная работа тому подтверждение, уверенная в своих действиях молодая, красивая мать двоих детей прекрасно взаимодействует с публикой и музыкантами, завораживая поэзией, тем самым популяризируя украинскую культуру. На мой вигляд, это просто прекрасно».
Артем Полежака, поет:
«Подейкують, що два дні тому, під час читання на даху Roof віршів Полежаки, коли Ірена Карпа спитала, чи є в залі, власне, Полежака, хтось підняв руку. Однозначно він мав успіх того вечора. Але я оце думаю, може вже по світу ходять якісь Лжеполежаки? В усякому разі, це позитив, бо фігура Генія вимагає міфотворчості навколо себе!:)»
Ірена Карпа, письменниця, фронтвумен гурту Qarpa, перший секретар з питань культури України у Франції:
«Друзі, я досі під враженням від потоку вашої чуттєвості та справжності, від вашого інтелекту, від вашої нереальної афігенності. Читати вірші для вас – це було дещо неймовірне. Бо це дійсно особливо, коли на поезію ви реагували, наче на рок-музику. Коли, заплющивши очі, слухали джазові мотиви у виконанні музикантів СОН СОВИ. Коли публіка ще і ще вимагала глибокого Іздрика, проживала Гасю Шиян, буквально мліла від Галини Коюк, від душі реготала над творами Артема Полежаки і потім, на біс, знову вимагала ще бодай щось із Іздрика. Я дійсно щаслива, що вас знаю. Становилася щасливішою, коли дехто із вас розповідав, як зростав на моїх книжках та нашій музиці. Я щаслива, від усвідомлення того, що мої роботи стали часточкою і вашого світу. А ще від того, настільки безапеляційно ви готові сприймати мистецтво. Дякую за те, що ви є».