Українська музика: Олег Скрипка

Українська музика: Олег Скрипка

Лідер українського рок-гурту «Воплі Відоплясова», якому скоро виповниться цілмх 30 років, незважаючи на ситуацію, кризу і війну, активно гастролює і пропагує українську культуру, українську музику. Музикант, у якого батько росіянин (Олег Скрипка народився в далекому Таджикистані в сім’ї військовослужбовця, потім переїхав до Мурманська, потім – до Києва), своїм прикладом показує, що таке справжній та правильний патріотизм. Приїхавши до Києва, Олег за короткий термін вивчив українську, заснував групу, успішно гастролювала не тільки в Україні, але навіть і в Європі та Штатах. Від концертів в Росії музикант відмовився, коли почалася окупація сходу нашої країни. У Росії Скрипку вважають націоналістом, там не вийде в прокат спільний українсько-російський фільм грузинського режисера Джорджадзе «Моя русалка, моя Лореляй», в якій Олег зіграв одну з ключових ролей.

– Чи змінюється ситуация в українській музиці?

Зараз українська музика затребувана як ніколи. Тому всім необхідно об’єднати зусилля, видати побільше якісного продукту і донести його до жителів нашої країни. Не можна втратити такий шанс. Для цього необхідні масові заходи, фестивалі патріотичної пісні. А їх заплановано дуже багато. Потрібно, щоб пісні з’явилися на радіо, телебаченні. Але самі музиканти не в змозі вирішити цю проблему, тут потрібні дії держави.

– Українським виконавцям як і раніше на радіо кажуть: «Неформат»?

Звичайно. Нові пісні ставляться в ефір тільки на власний розсуд музичних редакторів. Виходить, кілька людей суб’єктивно вирішують, що слухати мільйонам громадян, у якому світі подати українську музику. За великим рахунком, мало що змінилося.

– Це варто обговорити з міністром культури В’ячеславом Кириленко в проекті «Мінкульт», який стартує на одному з аналів. Які питання ви задасте міністру?

Я вже включився в цей проект. А поговорити дійсно є про що. У нашої країни хронічно немає фінансів на культуру. Просити зараз кошти на нові проекти просто не має сенсу. Якщо не виділяються гроші на культуру – значить, немає світогляду. Якщо ми хочемо бути економічно розвиненою державою, на рівних вести діалог з європейськими країнами, то для початку не завадило б відповідати європейському рівню. На нас же в світі зараз дуже багато звертають уваги. Тому слід задіяти всі свої культурні можливості. Але щоб реалізувати їх, потрібні реформи. Вони вже почалися. Подивимося, як це вплине на культуру та українську музику, але ламати старі підходи необхідно. В першу чергу ми повинні навчитися оптимально використовувати свої ресурси. Якщо все вірно зробити, з’являться і кошти, які можна вкласти в цікаві проекти.

До сих пір у нас працювала пострадянська система, в результаті якої більшість грошей просто розкрадалися. У підсумку ми маємо занедбані парки, запущені музеї … А гроші зникли в невідомому напрямку. Зрозуміло, що на нові проекти української музики ніхто навіть уваги не звертає. Вважаю, що сучасне мистецтво, кіно, музика, живопис – передова культурного фронту. Багато хороших речей декларується, подивимося, що з цього вийде.

– Свій колектив ви також реформували?

З нього і почав. Інакше я не роздумував би на цю тему. За останній рік ми зіткнулися з тим, що схема, за якою діяли всі українські музиканти останні десять років, перестала працювати. Довелося терміново все переформатувати, причому зробити це без жодної копійки. Я вирішив поки відкласти випуск нового альбому. Немає сенсу, диски не продаються. Призупинено проект «Монмартр на Андріївському узвозі». Зате натомість з’являються нові напрямки, такі як “Великі французькі вечорниці”.

– Це добродійний проект?

Ми збирали кошти для закупівлі інструментів для Центру дитячої кардіології. І я дійсно радий, що саме зараз, коли наша багатостраждальна країна переживає надзвичайно складні часи, благодійність працює. Всі квитки (їх вартість від 600 гривень) на наш захід були розкуплені, особливо VIP-місця. Знаю, що багато хто прийшов послухати не тільки світові хіти, такі як «Rien De Rien»чи «Padam, Padam» в несподіваній інтерпретації, а й реально допомогти хворим дітям, яким необхідна операція. Акція стала можлива завдяки лікарю цього центру Володимир Жовнір. Це людина з дійсно великим серцем. Він робить абсолютно все можливе і неможливе, щоб допомогти маленьким пацієнтам, підключив кілька благодійних фондів, відомих людей.

– Чому вирішили зробити ваші традиційні «вечорниці” французькими?

Хотілося зробити такий шик-модерн … За великим рахунком, французька та українська культури близькі, так само як і французька й українська музика. На концерті багато відкрили для себе спільність наших культур.

– І наскільки відкрили?

Державність Франції побудувала українка Анна Ярославна. У 1051 році вона переїхала у маленьку на той час державу, вийшовши заміж за короля Франції Генріха II. Після народження сина Пилипа король помер, а Ганна до повноліття молодого короля правила країною і за 18 років зробила її процвітаючої. Французи і зараз шанують Анну, ось тільки вважають її російської. На її пам’ятнику в Парижі значиться: «Анна Ярославна де Русі». Ніякої Росії в ті часи і близько не існувало. Була Київська Русь.

Перша демократична конституція Франції написана під впливом конституції Пилипа Орлика, а в основі французького шансону стояв наш земляк Олександр Вертинський. Найбільш затребуваним у Франції є класичний балет, а одні з найяскравіших його представників – знамениті кияни Серж Лифар і Вацлав Ніжинський. А ще українські художники, музиканти.

– Скучили за своїм французьким життям? Адже ви прожили в Парижі майже шість років?

Хотілося б повернутися туди з творчим проектом. Можливість переїзду до Франції не розглядаю. Цей етап я вже пройшов, коли емігрував з Радянського Союзу. Серйозно думав, що назавжди залишуся жити в Європі, але потім вирішив повернутися. Уже в іншу країну. В Україну. Зараз мені комфортно в Києві, тут у мене сім’я, будинок, який побудував. Я хочу жити в Україні. Мрію, щоб вона процвітала. Хочу пишатися своєю країною, щоб в ній було безпечно і комфортно нашим дітям.

Не бачу нічого поганого в тому, що молодь їде здобувати освіту за кордон. Особливо це стосується представників творчих професій. Головне, щоб люди поверталися і застосовували набуті знання в своїй країні. Але і тих, хто залишається жити за кордоном, не засуджую. Зараз представники нашої діаспори дуже активні, вони на відстані підтримують боротьбу за незалежність України, збирають кошти. Ми просто недооцінюємо цю допомогу.

– Олег, ваш фестиваль «Країна мрій» у цьому році таки відбудеться?

Слідом за французькими, в найближчу суботу відбудуться «Українські Вечорниці» – в «Бочці» на Подолі. Це буде «Вишиванка-паті”, де ми відкриваємо новий сезон фестивалю «Країна мрій», який пройде в червні. У цьому році ми перенесли його з парку «Феофанія» в Пирогово. Зараз розробляємо формат заходу, склад учасників. На головній сцені виступлять українські групи «Бумбокс», «Мотор’рола», «АтмАсфера», «ТНМК». Буде представлений літературно-музичний проект «Жадан і собаки». Етно-джаз сцену займуть «Піккардійська терція» і Млада, а в лаунж-секторі виступатимуть Onuka, Shopping Tour, Cepasa. З етнічної програмою виступлять і «Воплі Відоплясова». Я буду в якості ді-джея на диско-lounge сцені. Список учасників заходів ще буде доповнюватися.