Міні-альбом «Інколи люди собаки, але не завжди» – новий етап не тільки в творчості Макса Пташника як музиканта та сонграйтера. Це нова сходинка, в першу чергу, в його розвитку як людини. Це етап дорослішання, коли ти вже не звинувачуєш інших в своїх проблемах, а коли сам починаєш усвідомлювати, що всі події – це твоя вина або заслуга.
В альбом увійшло шість пісень, написаних в різний час та в різних місцях: пісня «Метелик» була написана в 2013 році у Польщі, «24 години» – у 2015 в США, «Інколи люди собаки, але не завжди» – у 2020 в Львові, а «Вогонь» – за 5 хвилин в новорічну ніч з 2020 на 2021 рік.
Реліз «Інколи люди собаки, але не завжди» можна поділити на дві частини, як і саму назву. Перша «Інколи люди…» – це про сприйняття людей: ми оцінюємо та засуджуємо інших крізь призму себе та свого світосприйняття. Друга частина «Але не завжди» – це про істинну сутність. Люди – завжди люди, але у деяких ситуаціях ми бачимо їх як собак. Ми бачимо в людях бачимо собак лише тоді, коли самі ними стаємо. Проте бувають випадки, коли люди не заслуговують називатись людьми. Це буває рідше ніж здається на перший погляд.
ЕР записаний в акустиці. Це обумовлено позицією артиста. По-перше, Максу подобається мінімалістичність звучання, а по-друге, Пташник вважає себе в першу чергу сонграйтером. Саунд-дизайн та трендові аранжування для нього важливі, але зміст та слова для нього на першому місці.
Альбом стався випадково і був записаний в перерві на студії між записом іншого проекту для УКФ.
«Я просто попросив засетапити мікрофон і гітару. Підряд грав все, що приходило в голову. Так записалося все, крім пісні «Вогонь», бо її взагалі не було. Все просто наживо. Максимально чесно. Дві години студійного часу. Дві доріжки зведення. Навіть без метронома!», – говорить артист про свій міні-альбом.
Макс Пташник – Інколи люди собаки, але не завжди
Разом із ЕР артист презентував live-відео на трек «Не чекай на мене». Відео не має сюжетної лінії та передає атмосферу всього міні-альбому. Одна локація, одна людина в кадрі, одна історія.