Хто коли-небудь прочитав хоча б одну книгу Люко Дашвар, обов’язково захоче прочитати і всі інші, – перевірено на всіх моїх друях і знайомих. Вже не знаю, як їй це вдається, але кожна книга виходить кращою за попередню!
Книга «Молоко з кров’ю» – друга робота, видана Люко Дашвар в Україні, а зовсім недавно я дізнався, що вже є її переклад на російську. Коли я вперше читав «Молоко з кров’ю», думка про книгу була тільки моєю і абсолютно незалежною, адже я не знав ні хто така, власне, ця Люко Дашвар, ні звідки вона бере сюжети для своїх книг. Я, як читач, просто ковтав її книги , отримуючи справжнє читацьке задоволення.
Зараз Люко Дашвар стали лаяти на всілякий лад, мовляв, багато жерсті в романах, мова простолюдинів, багато інтриг, вульгарності і так далі і тому подібне … Втім, це відбувається рано чи пізно з усіма шукачами слави на літературній ниві – мода проходить і кожен вважає своїм обов’язком висловити своє «фе» на адресу книги і її автора, АЛЕ …
Я подумав ось про що: книга не стає від цього краще або гірше, вона така ж, як і два роки тому, коли я не міг відірватися, поки не перегорнув останню сторінку, а значить, чому, власне, я повинен міняти свою думку про неї? Отже, сміливо заношу її в свою ТОП десятку.
Про що ж ця книга? Ну, звичайно ж, про Любов, про неї, безкорисливу і безсоромну, прекрасну і шокуючу, взаємну і нерозділену, показну і щиру, легку і вистраждану, швидкоплинну і вічну – багатолику Любов!
Нешаблонний сюжет захоплює з перших сторінок і ось ми знову в українському селі, правда пристрасті, які там розігруються з легкої руки автора, прямо шекспірівські. Історія любові, довжиною в життя і життя, довжиною в любов …
У романі, як завжди у Люко Дашвар, присутній і містична лінія – це історія старовинних коралових бус, що передаються від матері до доньки і пускають в серці тільки справжню любов.
Не можна сказати, що роман зовсім без недоліків, мабуть, є пару ложечок дьогтю, до яких я відношу, наприклад, створення автором штучних перепон для героїв, перенасиченість подіями, іноді деяка нелогічність в поведінці героїв і зайвий трагізм, але загального враження від прочитання мені це не зіпсувало, а тому моя оцінка 5 з 5.
До речі, тепер я знаю, звідки беруться сюжети, виявляється, автор деякий час працювала в сільській газеті, збирала історії у сільських жителів і записувала, а коли їх накопичилося багато, стала писати свої, такі, що не залишають байдужими…
ВЕЛИКОЛЕПНО,очень грустная история, даже прослезилась пару раз, ЛЮБОВЬ НЕ УМИРАЕТ!
Роман зачарував. Озвучка прекрасна. Дякую.