Знаєте, в чому головна відмінність Тілля Ліндеманна від всіх інших рок-ідолів? Повз нього не можна пройти. Все, чого він торкається, наче хороший секс, спочатку розбурхує уяву, потім збуджує, трохи лякає, і ось – з головою поглинає слухача, не відпускаючи ні на крок, поки мету не досягнуто. А мета ця – насолоджуватися альбомом F & M, зрозуміло.
Тілль і Петер знову разом і у них знову шедевр – довгоочікуваний і неоднозначний! Steh auf!
Так що ж приніс довгоочікуваний альбом F & M, від, мабуть, самого знаменитого дуету? Емоції. Шквал найсильніших, гострих і різних почуттів, відмінно зібраних у вже добре зрозумілій і впізнаваній упаковці. Що характерно для другої платівки, на відміну від дебютної, так це стильова визначеність. Skills in pills був різним у кожній пісні, головним чином через те, що вдавав із себе затяжний і складний експеримент, над яким Петер і Тілль працювали близько п’ятнадцяти років. Зараз же, після того, як музиканти почули свій альбом не в голові, а у вигляді готового матеріалу, який вони змінювали і коректували довгий час, відіграли з ним концерти, потім розійшлися для роботи над основними проектами і знову зустрілися для того щоб продовжити історію LINDEMANN, вони вже знали, чого хочуть один від одного і в якому напрямку їм плисти. Саме тому кожен трек з F & M відчувається, як деталь одного загального пазлу. Тілль остаточно визначився з тематикою пісень, а Петер – з їх оформленням. Альбом вийшов злагодженим, таким, що повністю відображає факт про те, що хлопці остаточно спрацювалися і знайшли спільне бачення проекту. Результат? Кожен рядок – на своєму місці, а кожна нота тонко відокремлена від інших.
Отже, чим же цей альбом відрізняється від дебютного з точки зору акомпанементу і чи є різниця у віршах між F & M і RAMMSTEIN 2019-го? На ці питання можна відповісти, якщо знати, як правильно слухати те, до чого доклав руку Тілль Ліндеманн. Заглядаючи далеко назад, можна з упевненістю констатувати, що важка музика Rammstein, революційна для свого часу, не була основним фактором, що зробив групу всесвітньо відомою. Багато що визначали вірші Тилля, орієнтовані на маси. Немов німецький Маяковський, Ліндеманн віщав свої думки низьким і щільним голосом, резонувати в головах перших німецьких слухачів. До слова, саме спрямованість лірики відрізняє останній альбом «Рамів» від F & M, що носить виключно особистісний характер. Тут ми і приходимо до методу «вживання» альбому: кожну пісню необхідно переводити. Без розуміння тексту ви оцінюєте тільки роботу Тегтгрена, безумовно, виконану на «відмінно».
І тут, після прослуховування і перекладу, ми розуміємо, чому дует носить саме прізвище «Ліндеманн». Емоції і смислове навантаження, які Тілль дарує в цьому альбомі, спрямовані на нього ж самого, а кожен трек ми слухаємо і переживаємо від першої особи, приймаючи все на свій рахунок. Погоджуся, в травневому релізі Rammstein присутні такі шедеври як Was Ich Liebe і Puppe, проте найкращі рядки Тілль припас для власного проекту. І визначальна риса в ньому – насильство.
Насильством просякнуто весь альбом. Як фізичним, так і ментальним – депресивно-апатичний настрій, самобічування і саморуйнування є, судячи з усього, невід’ємними частинами внутрішнього світу Тілля. І хоч половина альбому і присвячена сексуальним фантазіям з перчинкою БДСМ (05 – Knebel, 09 – Gummi), ноткам канібалізму (03 – Allesfresser) і покрита криваво-червоним соусом (04 – Blut), все ж трохи романтики, хоч і досить дивної, в альбомі також є (07 – Ach so gern).
Однак, незважаючи на старання Тілля продемонструвати своє лібідо в цьому альбомі сильніше, ніж за весь час існування Rammstein, інша частина треків залишається варитися в особистих переживаннях ліричного героя Ліндеманна. Наприклад, схожа з Was Ich Liebe за настроєм друга доріжка Ich weiß es nicht розповідає про те, як герой Ліндеманна страждає від самотності, депресії, не може відповісти на питання, хто він і для чого існує, а одинадцята Wer weiß das schon і зовсім залишає слухача копатися в собі.
Не обійшлося в альбомі і без пісень, що виділяються на тлі інших як по тексту, так і музично: заголовна Steh auf з раптовою кінцівкою, дуже неоднозначна Mathematik з трохи зміненим акомпанементом, але як і раніше дивним і незвичним речитативом Тілля (а пісня, виявляється, про наркотики), Frau und Mann, про яку найкраще розповість кліп, а ще Platz Eins, де герой сп’янілий славою, та й в принципі дуже задоволений собою.
Ви маєте самостійно спробувати пройти цей шлях від початку до кінця, тож, тільки почавши описувати кожну пісню з усіх сторін, ми змушені самі себе перервати, залишивши вас наодинці з навушниками.
