Костянтин Шелудько: Вірю, що люди відчують ідею альбому Ulmo Tree (Інтерв’ю)

Ми вже розповідали читачам «Нотаток» про новий проект засновника гурту YouCrane та гітариста Lama Костянтина Шелудько під назвою Ulmo Tree, а наразі пропонуємо вашій увазі ще більше деталей та цікавих фактів безпосередньо від автора!

– Коли ти зрозумів, що новий матеріал – це вже не YouCrane, а цілком окремий проект?

– Я це зрозумів ще восени 2015 року. Взагалі все почалося ще раніше, з інструменталок, які я записував сам вдома під час роботи над першим альбомом YouCrane. Але вони звучали трошки інакше, не вписувалися у рамки гурту YouCrane, тому я відклав їх у творчу шухляду. Потім у свідомості виплило слово Ulmo – це дух води у Толкієна, я дуже люблю всю цю тему з дитинства. Спочатку я планував зробити з цього матеріалу або ж концерт, або ж цілий альбом із характерним «підводним» звучанням, тому продовжував працювати у заданому руслі. Діяльність у колективі з часом почала потрохи відходити у небуття, а Ulmo навпаки, нарощував оберти, стаючи для мене всім тим, чим був раніше гурт YouCrane.

– А в чому була їхня принципова концептуальна різниця?

– За своєю суттю YouCrane був нашим шкільним гуртом, заснованим дванадцятирічними хлопчаками, і як для такого формату, мені здається, він стрибнув вище голови. Дивно як у нього це вийшло. Ми багато пройшли разом із хлопцями, спільно чомусь навчалися, у мене навіть була мрія зробити з цього справу всього життя. Але щось пішло не так, і я зрозумів, що маю брати відповідальність у власні руки. Я дуже вдячний хлопцям, адже без того, що було, без цього background-у, не було би майбутнього. Особисто для мене це майбутнє уособив проект Ulmo Tree.

– Розкажи детальніше про назву.

– Початково я думав назвати проект просто Ulmo, але виявилось, що вже є у Швеції якась метал-команда з такою самою назвою. Я засмутився, але потім побачив словосполучення Ulmo Tree, що з англійської перекладається як дерево в’яз (в українському та російському варіантах його іноді ще називають Ільм або Ульм). Так до назви додалося дерево – символ зростання та життя.

– Наразі це твій єдиний проект?

– Я продовжую співпрацювати із Ламою як музикант. У нас були часи, коли наживо я з нею не грав, але Наталя завжди могла надіслати мені нову пісню для того, щоб я зробив демку або ціле аранжування. Тобто з часом я все більше ставав частинкою гурту Lama: і вони мені допомагали, давали віру у себе, і я їм. Ще у мене був період, коли я два роки грав із колективом Tokio/Machete. Можу назвати той час вирішальним для того, щоб я остаточно повірив у себе, впевнився у своїх силах. І перший альбом Ulmo Tree є одним з результатів цієї віри.

– Тобто Ulmo Tree – стовідсоткова робота однієї людини?

– Цей альбом – так, а далі побачимо як буде, я бачу різні варіанти розвитку цього проекту. От вчора, наприклад, я награвав пісні вдома під гітару і зрозумів, що мені кайфово сприймати їх в акустичному аранжуванні. Ще я планую зробити кілька треків у дусі мінімалізму: драм-машинка, бас, акустична гітара і вокал. Думаю, з часом, до мене приєднаються мої друзі музиканти, кому це може бути цікаво, і разом ми спробуємо грати дещо третє. Варіантів багато, мені все цікаво.

– Можливо, ми навіть зможемо побачити концерту презентацію альбому із запрошеними музикантами? Не думав про таке?

– Думав, а це вже, напевно, буде презентація не першого альбому «Ульмо Три», а наступного. Або навіть третього, хтозна. Можливо наступний реліз я зроблю сам, а потім у мене закінчаться ідеї, концепція себе вичерпає і я стовідсотково потребуватиму допомоги зі сторони. Звичайно, я хотів би знову гучно і по-рокерськи грати наживо із повним складом музикантів, побачимо як воно буде. Насправді пісні платівки – це лише невеличка частина практично готового матеріалу, частина, до якої я придумав український текст, а інші композиції поки що лишилися на якійсь марсіанській мові. Тобто наразі є з чим працювати.

– За задумом, який настрій має передати слухачеві альбом Ulmo Tree?

– Мене надихала наша юність, часи, коли ми записували альбоми на бабіни і касети. Наприклад, у нас був такий альбом з Андрієм Коханом, колишнім вокалістом «Білої Вежі», записаний у нього вдома на бабінник. Це було дуже по-дитячому, але в той же час, енергетично воно працювало. Меседж і енергетика у тому записі були помітні неозброєним оком і я хотів зробити дещо подібне в рамках Ulmo Tree – передати ті дитячі емоції, які мене свого часу штовхали до занять музикою. Для того щоб максимально згадати всі ті відчуття, я приїжджав у тому числі у цей ліс на Нивках, де ми зараз з тобою гуляємо, я накопичував енергетику з місць, де все почалося, де проходили дитинство та юність. Я вірю, що люди це відчують.

– Перед офіційним релізом ти розсилав альбом для ознайомлення своїм друзям та колегам, який feedback отримав?

– Були гарні відгуки. Але мета цієї дії полягала у тому, щоб мене переставали асоціювати виключно з YouCrane та з піснею «Коли ми будем знайомі». Знаєш, був випадок, ми колись зустрілися на одному концерті з Ромою Бахарєвим з гурту Bahroma, і я йому хотів зробити комплімент, мовляв, мені так подобається ваша пісня про море («Ее имя», – прим.), а він у відповідь каже, що йому теж подобається наша пісня про Львів і Карпати. Звісно, це найвідоміша пісня гурту YouCrane, але тоді я зрозумів, що треба переставати бути людиною однієї пісні та щось для цього робити. Я написав ту композицію років зо 10 тому, для того Кості вона просто клас, але у 30 її виконувати якось неправильно. Гурт YouCrane вчасно не видавав пісні, вони виходили значно пізніше, аніж треба було, я відчував, що щось у цьому було неправильне. Це, до речі, стало ще однією мотивацією для роботи над альбомом Ulmo Tree.

– Альбом наразі буде розповсюджуватись тільки в Інтернеті, чи, можливо, будуть диски?

– Поки що його можна послухати або придбати у мережі (наприклад, на Bandcamp), а стосовно дисків, думаю їх не буде. Якщо я вже буду робити якесь фізичне втілення альбому, то, мені здається, буде навіть цікавіше зробити вінілову платівку чи касету. Наразі мені важливіше, щоб люди почули мої нові пісні, зрозуміли, що я не загнувся і не забив на власний матеріал.

– Ну і давай трохи поговоримо про розвиток сучасної української музики, ти бачиш ці, оспівані багатьма, зміни?

– Я їх відчуваю. Відчуваю, що українська музика стала значно більш вільною, вона позбувається певних штампів. Люди, які народилися вже у незалежній Україні, не відчувають рамок і, відповідно, музика, яку вони зараз роблять, значно прогресивніша, звучить свіжіше та правдивіше. Ми, до речі, нещодавно із Сашком Лозовським ходили на спільний концерт гуртів Stepan i Meduza та «Курносая дура», і хоча обидва ці колективи співають російською мовою (їм не на руку вся ця історія з квотами), маю сказати, що їхній саунд дуже європейський. Ще мені дуже подобаються Tik Tu і Zapaska.

– Що можеш сказати стосовно згаданих тобою квот на українську музику?

– Група «Океан Ельзи» була класною до квот і залишилася такою після них. Я думаю, що треба розраховувати не на квоти, а на самого себе, свої вміння та ідеї. Треба на перший план виносити саме музику.

– Ну і кілька заключних слів для читачів «Нотаток».

– Побажаю, не зважаючи на те, чим ви займаєтесь, завжди бути чесними, адже це кайфово, від цього з’являється особиста впевненість та насолода від життя. Відчувайте свободу, надихайтеся музикою!