Що таке Інь-ян? > > >
yán: Отже, наша подорож на концерт-презентацію дебютного альбому столичного інді-поп тріо Semmar розпочалася з рясної негоди, потоків дощової води вуличками старого Подолу, якими ми прямували до схованого у глибині вулиці Нижньоюрківська арт-простору Mezzanine. Це була п’ятниця і, чесно кажучи, дивлячись на погоду за вікном, не дуже-то хотілося остаточно «підмочити» кінець важкого робочого тижня та застудитися перед довгоочікуваним вікендом, втім, любов до сучасної української музики отримала остаточну перемогу над лінню і п’ятничний вечір ми провели саме у цьому затишному місці.
До речі про місце. Mezzanine – локація безперечно затишна, непоганий вибір для тих команд, які бажають відійти від метушливої атмосфери пабів та невеличких клубів, але не залучати для виступу концертні майданчики зі значно більшою площею. Ну але ціни в меню бара «Меззаніну» були більше схожими саме на прайси цих великих концерт-холів, ніж на класичні пивні паби, проте цей аспект можна списати розташуванням закладу у самісінькому історичному центрі Києва. Головний мінус, безперечно, не в цьому. Дуже розчарував звук. Для колективів подібного стилістичного напрямку та зокрема для Semmar, на мою особисту думку, під час концертів дуже важливо взяти слухача саундом, донести свою музику крізь пульсуючий у середині бас, із кожним проникливим «бітом» додаючи все нові і нові аспекти свого творчого меседжу, поступово вибудовуючи загальну картину ближче до завершення шоу. Цього, на жаль, не було через доволі посереднє і «пласке» звучання.
Проте, здається, не всіх присутніх людей чіпляв цей факт, адже вже за кілька пісень вони почали підтягуватися під сцену та рухатись у ритм нових і старих композицій Semmar. До речі, цікавий момент – під час виступу колективу на декілька хвилин раптом зникло світло, напевно через зростаючу на вулиці негоду, але тут, безперечно, слід віддати належне музикантам та вокалісту Андрію Шатрову, який не розгубився та, вийшовши на центр майданчика, завершив виконання розпочатої пісні під акустичну гітару та під шалені овації прихильників, що одразу сформували навколо нього імпровізоване коло. З огляду на послідовність певних факторів, виступ Semmar дуже нагадував теплі посиденьки із друзями, близькими та рідними, але чи добре це чи погано – питання відкрите, зокрема з огляду на амбіції гурту.
yīn: Итак, как уже упоминал мой соавтор, проливной дождь и пронизывающий до скелета ветер – это не лучшие условия пешей прогулки по Подолу до местечка, название которого дано воссоздать в памяти, и тем более воспроизвести росчерком пера на бумаге, не каждому.
Короче говоря, заведение Mezzanine уютное, с вкусными напитками и обязательным пирогом, стоящим на барной стойке, на который легко чихнуть и от которого тяжело отказаться, не смотря ни на что (к моей вечной печали, концепция заведения не предполагает возможности купить хоть что-либо пожевать, кроме упомянутой выпечки, онли напитки).
Что касается самого выступления группы Semmar. Увидела и услышала группу первый раз именно на прошедшем 20 мая концерте, что в моей практике бывает довольно часто, и у меня возникло несколько вопросов.
• Как переводится название группы? Почему участники группы выбрали именно это слово? Как они предлагают мне – рядовому новому слушателю – его запомнить?
• Следующий вопрос: почему участники группы не сказали со сцены хоть пару словечек о своей группе для таких непосвященных, как (страшно сказать) опять же я?
Общее впечатление от выступления у меня приблизительно следующее: выпускники КПИ (или другого ВУЗа) собрались на выступление своих одногруппников, которые зажигали еще в далекие студенческие времена, поэтому все давно в курсе ху из ху. Публика любит и знает все песни, с композициями связано много воспоминаний, а участники до сих пор пользуются славой КПИшных рок-звезд. И тут мне стало даже невыносимо больно, что меня, нового слушателя, не обернули в свою музыку, не заставили немедленно полюбить хотя бы парочку композиций, обращаясь со сцены лишь к давно знакомым и любимым поклонникам.
Звук на выступлении был недостаточно качественный, а песни очень похожи, поэтому часто не замечала окончание одной и начало второй. И еще удивило отсутствие хитовых композиций, когда при первых же аккордах от всеобщего стона становится ясно – эта песня заслушана «до дыр» практически каждым пришедшим.
Музыка группы Semmar не добавлена в мой плей-лист, но надеюсь, количество поклонников коллектива будет расти в геометрической прогрессии, потому что они, не смотря ни на что, круты!
