Інь-ян: Біллі Мілліґан Бенд (28.05.16)

Що таке Інь-ян? > > >

yán: Нинішній вікенд запам’ятається не тільки численними музичними подіями на великих площах нашої столиці, які обачно організували до цьогорічного Дня Києва (щоправда, їхній чіткий концертний план доводилось ще пошукати), а й камерним акустичним виступом «Біллі Мілліґан Бенд» у величному приміщенні Будинку Актора поблизу Золотих Воріт. Особлива атмосфера Будинку актора мені запам’яталася ще з часів виступу там Vivienne Mort, тож саме до цієї історичної будівлі ми знову попрямували суботнім ранком (для когось може й обідом) з метою ще раз відчути її антураж. Чому ранком/обідом? Як це не дивно, але свій виступ «БМБ» запланували на другу годину дня і, що дивує не менше, розпочали його майже чітко за графіком. Це напевно карма – постійно чекати на виступи із затримками, а чи не перший концерт на який ми самі трохи спізнювались розпочався вчасно. Тим не менш.

До речі, поспішаючи до згаданого місця, біля самісіньких Золотих Воріт, ми помітили ще якесь доволі людяне дійство із прапорами та вишиванками. Можливо це і був початок анонсованого раніше маршу вишиванок, хтозна, але увагу привернуло навіть не це – коли ми пробігали повз, свою відому пісню «Їхали козаки» там якраз під гітару виконував Сергій Василюк з гурту «Тінь Сонця». На жаль, довго послухати співака нам вже не вдалося, адже я просто-таки патологічно ненавиджу спізнюватись, проте, сподіваюся, невдовзі матиму нагоду потрапити на наступний його виступ.

Отже, ось він, розкішний Будинок актора: музиканти «Біллі Мілліґан Бенд» якраз догравали свою першу (?) пісню. Аж ось, по її закінченню, світло гасне, і головну роль цієї музичної вистави бере на себе … ведуча. Так-так, забігаючи наперед, одразу ж скажу, що робила вона це із завидною регулярністю, після закінчення кожної наступної композиції. Ви знаєте, ніколи раніше не доводилося бувати на виступах із такою активною ведучою, адже, зазвичай, вони мають просто оголошувати вихід команди на сцену. Можливо у цьому щось і є, але не в даному випадку. Дуже не сподобалися її промови – це були якісь спроби реверансу в бік філософських роздумів, запозичені, таке враження, у дитячій книжці. Словом, сказати що це було дуже поверхнево – не сказати нічого. Ну, напевно, особливо треба виділити цитування ведучою на повному серйозі статусів із соцмережі «ВКонтакті» та постійне намагання підсунути комусь із глядачів мікрофон для перетворення свого монологу в діалог. Такі собі прийоми весільного тамади. Якщо вже і було поставлено за мету налагодити комунікацію із залом, то, на мою суб’єктивну думку, це мало би відбуватися більш невимушено.

Але, все ж таки, присутні зібралися тут не заради ведучої. Одразу ж скажу, що сам виступ «Біллі Мілліґан Бенд» мені сподобався, хоча варто додати, що він був організований не для широких слухацьких мас, а скоріше для поціновувачів стилю. Десь ближче до середини виступу я почав все більше і більше вникати у головний меседж концертної програми, вірити сценічним емоціям музикантів, тощо. Чому це не відбулося раніше? Можливо через ранню пору виступу. Обраний концертний майданчик, репертуар, та, зрештою, самі музиканти «БМБ» пасували одне одному.

От чого все ж таки не вистачило, так це діалогу із самими виконавцями. Особисто мені, наприклад, було би набагато цікавіше та приємніше почути поміж піснями їх, а не ведучу, але не будемо знову повертатися до цієї теми. Спілкування за допомогою музики – це, звичайно, добре і необхідно, та хотілося б і звичайної людської комунікації.

Концерт закінчився виконанням «Біллі Мілліґан Бенд» у супроводі залу пісні на біс, а за стінами Будинку актора столичні вулиці вже поливав рясний весняно-літній дощ. Та навіть йому не вдалося стати на заваді святкуванню дня Києва – далі був виступ «Гапочки» на Контрактовій, прем’єра її чудової нової пісні «Четвер», але все це вже зовсім інші історія.

yīn: Для выступления группа «Билли Миллиґан Бенд» выбрала отличное место – Дом актера, которому более ста лет. Это кенаса (молитвенный дом караимов), которая, как пишет Гугл, «отличается красотой и роскошью отделки в мавританско-арабском стиле». Комментарии тут излишни, хотя стоит добавить, что во время Второй мировой войны здесь правилась римско-католическая служба Божья, потом действовал кукольный театр, а с 1952 – кинотеатр повторного фильма «Заря».

Словом, группу «Билли Миллиґан Бенд» особо приятно слушать в таком красивом месте со своей уникальной историей: музыка и вокал лились со сцены в отличной гармонии. Что касается работы участников группы в паре с ведущей, по моему мнению, повторять данный эксперимент не стоит, хотя он имел место быть.

Выступление «Билли Миллиґан Бенд» стало действительно отличным началом субботы.