Кость Фастівець: «Гурт Gonta – не блазні, а музиканти з чіткою громадянською позицією»

Так вже склалося, що столичний гурт Gonta та сайт «Нотатки про українську музику» відтепер мають трохи спільної історії, адже саме нашому ресурсу, лідер запальної команди Кость Фастівець дав перше за час своєї діяльності велике інтерв’ю.

– Історія гFурту Gonta бере свій початок у другій половині 2016 року, але поточний 2017 рік ви можете сприймати як цілісну картину для звітності, в першу чергу перед самим собою. Скажіть, що ви вважаєте найголовнішим цьогорічним досягненням?

Ну, в першу чергу, це прем’єра нашого дебютного відеокліпу і синглу – у березні ми презентували нашу роботу «Сиділа без діла», яка стала досить успішною, як для молодого та маловідомого гурту. І ми отримали достатньо широку пресу до цієї роботи, у тому числі завдяки «Нотаткам». Дуже приємно було відчувати, що музичні журналісти не шарахаються нових імен, а підтримують їх. І хоча це відео являє собою достатньо бюджетний кліп, але, напевно, щось у ньому таки було, якщо воно так припало до смаку експертам і меломанам.

А ще, звісно, варто згадати перший виступ. У нас розпочалася активна концертна діяльність, цього року ми відіграли трохи більше десяти концертів. Перший з них відбувся 29 липня (так-так, цю дату ми запам’ятаємо на все життя) у місті Короп на Чернігівщині. Нам було дуже приємно, що після нас виступали Kozak System. Коли ми сходили зі сцени, Іван Леньо каже нам: «Клас, хлопці, файно, а чого я раніше про вас нічого не чув?». А я йому: «Та, певно, тому, що ми тільки-що перед вами відіграли свій перший концерт». Одним словом, тоді ми отримали купу компліментів, дружніх порад та порцію мотивації на майбутнє.

А ще цього року ми зняли другий кліп на пісню «Шопінг», яка, до слова, у грудні стала піснею місяця на «Країні ФМ» у жанрі «гумор».

– Чи були за цей рік якісь поразки?

Особливих негативних моментів не було, Бог нам сприяв, адже ми чесні перед собою і перед людьми. Хотілося б, звісно, більше концертів. Але на те є об’єктиві причини – очевидно, що на День міста люди радше бачили б розкручену зірку, а не новий колектив, хай навіть із досвідченими музикантами.

Як змінився гурт за весь цей час і як змінилися ви особисто?

Гурт змінився десь на половину – від початкового складу у нас змінився барабанщик та гітарист, а що стосується звуку, то кардинально він не змінився. Ми як взяли з самого початку напрямок позитивного українського ска-року із елементами народності, так і продовжуємо рухатись у цьому напрямку. Ми навіть вигадали для себе власний жанр, щоб бути оригінальними – СІРКО-рок, тобто сатирично-іронічний козацький рок. А як я змінився? Важко сказати, я так само намагаюся створювати музику, яка мені подобається, намагаюся робити це максимально якісно і щиро.

– Гумор, позитив та іронія – невід’ємна частина сьогоднішнього гурту Gonta. У вашому житі все так само?

Так, абсолютно! Вважаю, що всі люди є самі ковалями власного щастя і все що стається в житті людини, залежить тільки від неї. Це результат того, як ми думаємо та що ми робимо. Тому навіщо ж сумувати? Краще радіти, шуткувати, гарно проводити час, розповідати гарним людям про гурт Gonta!

– Кажуть, що у веселих зовні людей часто буває абсолютно протилежна вдача. Це не правда?

Я думаю, що і це має місце. Взяти, наприклад, Андрія Данилка – роль людини-свята Вєрки Сердючки, яку він грає на сцені, та його повсякденне життя дуже відрізняються. А я не граю ролі, я просто музикант, який створює веселу музику. Ми мабуть, якісь растамани (сміється).

– Ми знаємо що не так давно вийшов новий сингл «Сирітська», а коли можна очікувати вже цілий альбом?

Хотілося б, звісно, як скоріше. Матеріалу вже вистачає, але ми би хотіли його трохи відшліфувати. Та сама «Сирітська», до речі, була готова ще у травні, але презентували ми її тільки зараз, бо вона мусила трохи дозріти та видозмінитись. Вже навіть існує робоча назва альбому – «самоГОНТА». Думаю, у 2018 році ми таки розродимося ним, оформимо, видамо з красивою обкладинкою на CD. Обов’язково запросимо «Нотатки» на прем’єру!

– Вже згадана нами композиція «Сирітська» побудована на українській народній пісні. У майбутньому плануєте звертатися до подібної практики?

Наразі таких пісень немає, але, цілком можливо, у наступному році вони з’являться. Поки що «Сирітська» – єдина композиція з репертуару гурту Gonta, створена на народні слова. Взагалі тексти пісень у нас пишуть дві людини – половину я, а іншу половину – моя дружина. Вона дуже вдало вміє перевтілитися у чоловіче альтер-его і подати стосунки протилежних статей у цікавому світлі. Часом я себе ловлю на думці, що якби це я писав якусь з її пісень, то однозначно зробив би її значно саркастичнішою. Але вона – ні, пише у лайт-режимі, і це виходить дуже цікаво.

– Як ви вважаєте, чи має співак, окрім музики, доносити до слухачів свою громадянську позицію, та чи робили дещо подібне ви особисто?

Я думаю, що музикант має бути всебічно розвиненою людиною і не обмежувати себе жодними рамками. Ми от, наприклад, на лютий місяць запланували дуже серйозну за настроєм прем’єру, яка буде абсолютно не схожою на будь-яку з наших попередніх робіт. Це буде громадянська лірика, яку ми також доповнимо офіційним відео. Ми не блазні, ми музиканти із чіткою громадянською позицією і стосовно війни, і стосовно інших подій, які наразі відбуваються в Україні. Просто ми виконуємо здебільшого веселу музику, так вже склалося.

Мені здається, що громадянська позиція і музика мають іти десь поруч. Таким чином і формується співдружність виконавця і його слухачів, адже не тільки сама лише музика їх поєднує.

– Останнім часом дуже багато розмов та припущень стосовно пана Вакарчука та його потенційних політичних амбіцій. Як думаєте, співак має бути тільки співаком, чи, можливо, має право на політичну кар’єру ?

Спокійно ставлюся до цього, адже поки людина про щось офіційно не заявила, це все знаходиться у статусі домислів. Хтось щось сказав, хтось щось додумав… Чи це правда, чи ні, ми дізнаємось з часом. Якщо навіть і правда, то я нейтрально ставлюся до цього, не засуджую і не підтримаю Вакарчука. Якщо він вважає, що може прислужитися країні саме у такій якості, то чому ні? У нас демократична держава, зрештою.

– Яке ваше ставлення до того, що деяких співаків після гастролей по Росії, радикально не сприймають в Україні?

Ну, таких музикантів я не зовсім розумію. Я не розумію, як можна жити у цій країні, і не помічати, що йде війна. Не можна бути трішки вагітним – ти або за наших, або за їхніх. Якщо людям певні внутрішні установи не забороняють їхати до Росії, то виникає питання до цих людей, чи є вони взагалі українцями? А їм, напевно, байдуже. Люди, які навіть похапцем мотаються на корпоративи до окупанта, все рівно залишають за собою шлейф негативу.

– Класичне питання – як ставитеся до квот на українську музику?

Раніше україномовна пісня знаходилася у своєрідному гетто, до появи цих животворних квот. Вони сприяли і сприяють появі нових імен в україномовній музиці, що не може не тішити. У нас настільки багата талантами країна! І якщо хтось з музикантів не хоче працювати на її благо, вирушаючи на гастролі до Росії, то єдине що я можу сказати – святе місце пустим не буває. На його місце прийдуть інші, молоді виконавці.

– Тобто в теорії квоти можуть посприяти тому, що в Україні з’являться артисти світового рівня?

Вони вже сприяють! Я дуже втішений кількістю нових якісних україномовних робіт. З того, що особисто я часто слухаю – це новий альбом гурту «Антитіла», платівка від «Без Обмежень», нові речі «Фіолету», ті ж Kozak System зазвучали зовсім по-новому… У поп-музиці так само – загальний рівень якості росте, з’являються такі артисти як Ivan Navi, Соня Kay та інші. Ми рухаємось вперед!

Україномовний продукт може бути цікавим світові, чому б ні? Адже на заході не таку вже й важливу роль віддають текстам пісень, це у нас якась філологічна країна. Там першочергове значення має звук, ритм, мотив… В Україні англомовні гурти мають значно менше шансів стати насправді популярними. The Hardkiss – це виключення з правил, яке, з рештою, тільки ще раз підтверджує правило. Але з іншого боку, коли навіть вони почали писати україномовні речі на зразок «Журавлів» та «Кораблів», рівень зацікавленості громади до їхньої творчості однозначно зріс.

В Україні зараз час україномовної музики, бо вже протягом трьохста років ми підспівували іншомовним пісням, зокрема російським. Вже написано стільки прекрасних пісень російською мовою, мені здається, що зараз саме час писати україномовні хіти!

– Зовсім скоро прийде Новий Рік і Різдво, де будете зустрічати свята? Які найяскравіші спогади з дитинства можете згадати?

З сім’єю, вдома. Якщо чесно, то нам не надходило дійсно вартісних пропозицій стосовно виступів, за які ми б одразу безапеляційно схопилися, а серед тих, що були, ми, все ж таки, обрали домашню атмосферу.

Новий Рік – це завжди сім’я. А ще мандарини – дуже яскрава асоціація з дитинства. Тільки-но знімаєш із них шкірку, одразу з’являється магічний святковий настрій. А Різдво – це колядки, сіно, кутя… Ще з дитинства пам’ятаю, як мій тато в 90-х завжди намагався відтворити вдома традиції, десь брав постійно те сіно, на якому розставляв глечики та миски з кутею… Це все надихає. Я от, до слова, просто сьогодні почув по радіо різдвяні мотиви, сів за стіл, та написав нову різдвяну пісню. Шкода лише, що не встигнемо видати її до Різдва. На наступний рік – точно.

– Які ще плани на наступний рік маєте?

У нас в планах здійснити тур по корпоративах Голівуду, а може ще й Болівуду! На цих двох фабриках щастя ошиваються найбагатші люди планети і, думаю, корпоратоси у них також дуже жирні. Gonta розважить їх справжнім українським СІРКО-роком! А якщо серйозно, то основний наш план – це, все ж таки, активна робота над альбомом.

– Що ви могли би побажати читачам на 2018 рік?

Всім у Новому році щиро побажаю гарного настрою, здоров’я міцного, любові, радості, сімейних щасливих миттєвостей. А ще, на додачу до цього всього, бажаю гарної веселої музики!