Поема «Божественна комедія» була створена Данте Аліг’єрі в 1321 році. Називаючи свій твір «комедією», письменник характеризував його як поетичний твір, написаний звичайною народною мовою зі страхітливим початком і щасливим кінцем.
Усі стилі високої літератури на той час писалися на латині. І тільки тому автор не міг назвати своє творіння трагедією. Плід другої частини життя Данте – «Божественна комедія» (аналіз його світогляду представлений найбільш повно на рідній італійській мові). У середні століття Данте був останнім видатним поетом, що розвиває феодальну літературу. Твір складається з трьох різних частин: «Пекло» – перша частина з тридцяти чотирьох пісень, «Чистилище» – друга і «Рай» – третя, по тридцять три пісні в кожній частині.
У першій частині описано пекло, де не може бути гармонії. Письменник привніс у свій твір елемент абстракції, дуже улюбленої Льюїсом Керроллом, який створив «Алісу в країні чудес». Поема писалася терціями з трьох рядків, так як числа «три» автор надавав міфічне тлумачення. Число «три» християни пов’язують з Трійцею, а число «тридцять три» нагадує про тривалість земного життя Христа. «Божественна комедія» налічує сто пісень, а дане число є символом досконалості.
За католицькою традицією в потойбічному світі існує пекло – місце засуджених грішників, чистилище – місцина, де грішники спокутують гріхи і рай – домівка блаженних.
Данте максимально точно описує потойбічний світ, фіксуючи найменші деталі його побудови. У вступній пісні автор розповідає про те, як посеред життєвого шляху він заблукав у лісі. Поет Вергілій запросив його в подорож по загробному світу. Дізнавшись, що Вергілія послала померла кохана Данте – Беатріче, той відразу погоджується.
Пекло представлено у вигляді гігантської воронки. Воронка ця складається з д`евяти кіл, а її кінець розташовано у самісінькому центрі землі. Передвхід до пекла населено душами нерішучих, незначних людей. Його треба пройти, щоб вступити в лімб – перше коло пекла. Це місце перебування душ доброчесних язичників. Вони не змогли пізнати істинного Бога, але наблизилися до цього пізнання і були позбавлені від мук пекла.
Тут автор спостерігає найвидатніших мужів античної епохи – Гомера, Евріпіда, Арістотеля та інших. Душі людей, що вдавалися у минулому до неприборканої пристрасті, заповнюють наступне коло. Автор бачить, як носить дикий вихор жертв забороненого кохання – Франческу да Ріміні і нещасного коханого її – Паоло.
Данте в супроводі Вергілія спускаються все глибше і глибше. «Божественна комедія», аналіз якої намагалися зробити багато літературних критиків, відображає муки ласунів від дощу і потужного граду, скупих і марнотратників, що котять валуни, а також гнівливих, які загрузли в болоті. Єретиків охоплено символічним вічним вогнем, вбивці і різні тирани плавають у кривавих потоках, самогубці звернулися в рослини, богохульників і гвалтівників спалює падаюче полум’я.
Для найбільш жахливих злочинців призначено дев’яте коло пекла. Тут мешкає стільки демонів, скільки не зустрінеш навіть в книгах Стівена Кінга. Це місце для зрадників, найбільшими з яких є Кассій, Брут і Юда Іскаріот. Цар зла – Люцифер пожирає їх трьома своїми пащами. Описом його жахливого вигляду закінчується перша частина поеми.
З усіх трьох частин книги в Аду найбільше пісень і він набагато більш детально описаний, ніж Чистилище і Рай, хоча всім дісталося в міру. Саме в піснях «Ада» автор закликає нас замислитися про наше життя – тут описується весь потойбічний світ згідно схоластичним поглядам «Темного середньовіччя», бо християнство фактично нав’язували всім людям і ті, хто не прийняв віри, потрапили в Пекло.
В цілому це дуже потужний твір, який здатний змусити багато про що задуматися і показати чого нам потрібно боятися в своєму житті, а до чого нам потрібно прагнути, але тут все настільки однозначно і зрозуміло, що, здавалося б, ні в чому не треба дорікати класику, але я упевнений що є люди, які сперечаються з поглядами середньовічних схоластів. Втім, саме ця книга повинна наблизити нас до пізнання сутності буття. Ласкаво просимо в світ «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі.
