Олег Левинський (гурт «АВТОР»): «Сьогодні кожен новий проєкт

Друзі, сьогодні ми пропонуємо вам ближче познайомитися з гуртом «АВТОР» та їхнім вокалістом Олегом Левинським. Долучайтеся до сторінок команди у соціальних мережах, адже музиканти обіцяють багато цікавого для поціновувачів нової української рок-музики!

Гурт «АВТОР» розпочав свою творчу діяльність вже після повномасштабного вторгнення ворога в Україну. Це була ваша своєрідна рефлексія на події в країні? 

Я музикант-аматор вже 20 років. Ще в школі вчив рифи Nothing Else Matters та Enter Sandman. В кінці нульових взявся за музику більш серйозно. Було пару музичних проектів. З одним метал бендом навіть пощастило потрапити на “розігрів” до самих Scorpions в Києві в 2010 році в МВЦ. Але тоді не вистачало ресурсу ані матеріального, ані технічного, щоб просувати проект та здійснювати діяльність. Тому був змушений поставити музику “на паузу”. І потім мене затягнуло в безодню під назвою “заробляння грошей”, і дяка Всесвіту, що в певний момент я зрозумів, що маю створювати власну справу. Просто не можу інакше. І щодо процесу створення – дуже дуже важко! Але пройшовши цей шлях відкриваються додаткові двері, за якими цікаво. Коли це відбувається, ці двері відчиняються, зʼявляється можливість пригадати про творчий імпульс. Бо вже є досвід ведення бізнесу, музичні навички, ґрунт під ногами. А далі, – так – рефлексія на повномасштабне вторгнення. Або скоріше – на те, як ми, українці на це відреагували.

А що це за випадок був зі Scorpions?

Це був гурт The Radiance. Наша менеджерка Катя на той момент володіла англійською мовою на рівні синхронного перекладу, завдяки цьому, мабуть, їй вдалось “правильно” сформулювати лист до менеджера “Скорпів” із пропозицією зіграти в них на “розігріві” в Києві. І на наше загальне прямо таки заціпеніння, прийшла відповідь із запитом на матеріал. В нас було зроблено декілька демо саме наших композицій, які вислали на прослуховування. Після чого ми отримали лист від менеджера “Скорпіонс” зі фразою, щось на кшталт, “ок, send your rider”.

Це було шось неймовірне для нас. Ми грали на одній сцені зі “Скорпами”. Але, враховуючи наші скромні можливості та ще більш обмежені ресурси, ми не змогли організувати процес загального налаштування необхідного нам звуку, що дуже негативно відобразилось на якості звучання під час нашого виступу. Не кажучи про те, що під час гри хтось дуже активно накручував баланс, і бувало так, що в навушниках я чув лише малий барабан, та виходило, що буквально грав “на дотик”, а не на слух. Тому результат виступу не відповідав нашим очікуванням. Але перед нами була майже 20 тисячна публіка, яка нас почула та побачила. І відчувалось, що люди реагують на наш виступ, адже я бачив очі, які захоплюються тим, що ми робили на сцені. Не забути це відчуття! Це мабуть як наркотик, скуштувавши який, будеш хотіти ще і ще.

Повертаючись до сьогоденної творчості, пісня і кліп «Все буде Україна» – музичне узагальнення головного меседжу колективу?

Ні, це просто щось почало у мене всередині настирливо звучати. Та сама рефлексія на події в Україні. Але цей трек не узагальнює нашого посилу. Це просто гарна патріотична пісня.

На початку повномасштабної війни, на тлі відчаю, страху та болю, у мене зʼявилося відчуття байдужості до життя. Я розумів, що в будь-який момент можу втратити все, що люблю, але нічого не можу з цим вдіяти. Але потім я побачив дещо вражаюче – єдність українців, це дуже допомогло мені, я буквально відчув її нутром. Це було неймовірно! Всі як одна родина! Я не міг мовчати і присвятив цьому явищу пісню.

Як ви вважаєте, чи може музика вплинути на свідомість наших громадян щодо важливості спільної підтримки та порозуміння під час війни?

Це чудове питання, дякую! Це, мабуть, і є квінтесенцією того, що ми робимо. Ми хочемо впливати на формування справжньої якісної музичної культури! Це вкрай важливі речі! Бо в нашому просторі блюз та рок – недооцінені слухачем. Це, на жаль, сумна правда. І тут я погоджуюсь із Олегом Скрипкою (ВВ), коли він у своєму інтервʼю дуже влучно сказав наступне. Цитую: “Там, де закінчується блюз, починається совок”. 100% – я з цим погоджуюсь.  Музика – є невідʼємною частиною культури. А культура та мова – це складові нації. Тобто без культури не може бути нації! Дуже важливо про це памʼятати і під час війни також! Взагалі можна сказати, що людина частково складається із того, що вона слухає. Бо на підсвідомості саме музика залишає досить глибокий слід.

Під час війни це так само важливо, як наприклад, герб або прапор! Доказом моїх слів є історія, коли напочатку повномасштабного вторгнення Андрій Хливнюк заспівав на Софіївський площі пісню січовий стрільців “Ой у лузі червона калина…”. Згадайте, як музика всіх обʼєднала.  Тому, мабуть, я скептично відношусь до “комерційної музики”. Вона, звісно, має місце бути. Але у відсотковому співвідношенні, на мій субʼєктивний погляд, має бути інакший розподіл. Музика має містити “душу”. Якщо так відбувається, то така творчість здатна обʼєднувати людей під час війни.

Чи зобов’язаний сьогодні музикант, або загалом медійна людина, транслювати певні тези чи роздуми соціуму?

Мені подобається наше спілкування =)

Зобов’язаний? Я думаю, що так! Бо музикант – це не стільки для розваги, скільки для виконання місії! Але якщо він, музикант чи медійна людина, цього не робить, то не можна його за це осуджувати. Це має бути на рівні покликання.

І якщо у людини є совість, то питання “чи робити це?” в неї не виникне. Якщо ти можеш зробити щось добре для людей чи світу шляхом трансляції певних наративів чи думок, то зроби це! Думаю, що в медійних людей є можливість змінювати світ. Вони це і роблять, не зважаючи на те, чи звітують собі у цьому, чи ні. Важливо, мабуть, керуватись духовними цілями при цьому, а не матеріальними. 

З якими найважливішими викликами стикається український музикант в умовах війни?

Виклики в тому, що, мабуть, стало складніше доносити свої меседжі до людей. Бо зараз є більш пріоритетні питання. Також у тому, що люди менш активні, це, звісно ж, відображається негативно на діяльності музичних колективів. Наприклад, тяжко фінансувати нові проекти (релізи), бо наразі скоріше потрібні кошти ЗСУ. Тому новий проєкт – це завжди компроміс із совістю.

На вашу думку, що має робити людина, щоб тримати «ментальну батарейку» зарядженою (в контексті сьогодення)?

Це те, що робить нас “залізними”, ми вміємо знаходити промінчик світла у темряві. Маємо тримати цей курс. Справді, у тих умовах, в яких ми живемо, майже відсутні причини для радощів. Але ми знаходимо в собі сили продовжувати боротись та вірити.

Я про це згадую в пісні: ”І не позбутись в душі пустоти! Та ще лишається щось для спокою. І новий сонячний день, де ми разом з тобою”. Це про те, що вже сталось – шрами на все життя.. Але в кожного залишається щось, що дає сили продовжувати боротись. І надія… На “новий сонячний день, де ми разом з тобою”. 

Нещодавно ви презентували кліп «До висоти», розкажіть трохи про його концепцію та ідею.

В даному проекті ми підключили додатково ресурс для створення аранжування, чого не робили раніше. Саунд вийшов більш потужний та форматний, ніж у попередніх синглах. Це мабуть вже значно ближче до того, до чого ми прагнемо – до нашого звучання. Але ще не остаточно. Хоча мені особисто, як завжди хочеться більше драйву та гітари, більше програшів та соло. Але це не формат… Тому маємо різати. Я би робив треки по 4,5 -5 хв, щоб встигати все задумане. Проте такий хронометраж багато що ускладнює.

Що стосується ідеї, то тут про дещо частково філософсько-езотеричне. Трек «До висоти» про те, що наш Земний Світ під впливом часу та всесвітніх закономірностей змінюється… Ми живемо в час глобальних трансформацій, це відчувається в природі, у стані людей… Тобто ми знаходимось на стику епох. Питання – якою ціною відбудеться цей перехід?

Яким було ваше найбільше на сьогоднішній день творче досягнення? Можливо це був якийсь конкретний реліз?

Я думаю, що якраз цей останній реліз і є найбільшим, що ми зробили. Бо є досить широке охоплення в медіа. Трек вже в ротації на радіо у Києві, Житомирі, Франківську, та в інших містах.

Які музиканти або гурти вплинули на ваш стиль і звучання? Опишіть сьогоднішнє звучання гурту «АВТОР» одним словом.

“АВТОР” одним словом важко описати… Двома простіше – дорослий драйв.

Я люблю музику, з якої все починалось та продовжувалось. Led Zeppelin, Queen, Metallica, Ozzy Osbourne, Deep Purple, Rage, Muse. Серед наших пацанів дуже поважаю: “Бумбокс“, “Плач Єремії“, “Тартак“, “ВВ“, “Брати Гадюкіни“, “ОЕ“.

Але на саунд впливає, мабуть, багато чого. Натхнення – це штука, яка не любить привʼязку до чогось перманентного однакового, цей стан натхнення бере початок з різних джерел та полюбляє різноманітність.

Але в команді в нас досить різні вподобання та погляди. Може це і круто. Складно організаційно, але круто.

Розкажіть про творчі плани стосовно наступних релізів.

Так, плануємо ще 2-3 релізи в цьому році, та сподіваюсь ще відзнімемо кліп на досить драматичну, але актуальну тематику. Та концерти. 5 серпня будемо грати в Pepper`s Club. На кінець серпня та осінь ведемо перемовини про організацію перформансів. Але поки точних дат заходів немає.

Які ваші мрії та амбіції щодо майбутньої кар’єри в музиці?

Мабуть, дійти до точки, коли критики зможуть сказати про нас щось в контексті: “ці чуваки вплинули на формування тенденцій, вплинули на формування культури слухання якісного українського рок-н-роллу”. Та, мабуть, як і у всіх – зібрати стадіон на свій концерт! Це по максимуму.

Тож побачимося на концертах!