Зовсім нещодавно світ побачила нова акустична платівка від Арсена Мірзояна під назвою «Ніч», про яку ми згадували на нашому сайті, тож ми вирішили дізнатись для вас нові подробиці цього релізу, поспілкувавшись з Арсеном на цю та інші теми.
— Розкажіть про новий акустичний альбом «Ніч». Ми знаємо, що з’явився він доволі спонтанно. Що для вас акустика, так як вона сприймається публікою?
— Я б не називав його новим альбомом, ця платівка створена більше для шанувальників моєї творчості. Це і є атмосфера акустичних концертів. Акцент на текст і емоцію. І саме емоцію підкреслюють музиканти, a рівень музикантів можна почути саме так. Імпровізація звільняє від потреби дотримуватися альбомного аранжування, а це і є творчій процес наживо.
— В одному з інтерв’ю ви розповідали про платівку з робочою назвою «Паперовий сніг». Це наступний ваш альбом у класичному звучанні? Як просувається робота над релізом?
— У процесі, звісно, з’являються нові ідеі, тому робоча назва лишається лише робочою. Віталій Телезин, як справжній саунд-продюсер, не квапиться і ретельно спостерігає за якістю продукта. У звучанні знову новий досвід, оркестровки і трохи рок-н-роллу.
— Коли переживаєш за долю країни, музика часом відходить на другий план?
— Музика – це моє життя, другого плану не існує. Події в країні, звісно залишають помітний відбиток на творчісті, але це окрема сторінка.
— Пісні про новітню війну – своєрідний тренд, чи «крик душі» творчих людей?
— На будь-якому ринку є місце кон’юнктурі. Але її треба відчувати, бажаючих багато бути в тренді, але це на їх совісті. Мої пісні про події на сході, не пропаганда, це висновки з побаченого. Це реальні картини і такі тексти не зовсім легко співати – з кожною римою перед очима солдати, матері, військові шпиталі. Хотів присвятити цілу збірку цим подіям, пісень чимало. Але сама тематика важка. Тверезо оцінюючи ситуацію, думаєш: Боже, який абсурд…
— Розкажіть, якою ви бачите парадигму розвитку української музики?
— Ніяку! Перегляньте, наприклад, «Фауста». На початку розмова директора, режисера і комічного актора. Ось вам і крапки над «і».
— Останнім часом все частіше з’являються своєрідні ТОП-списки молодих українських виконавців від порталів та відомих музикантів. А кого запропонували би ви? Чи ви взагалі слухаєте молоді колективи, якщо так, то які саме?
— Якщо керуватися моїми смаками – нікого не запропоную. Все розпіарене, або в тренді, або в форматі, а серед цього справжньої музики нема. А я люблю чесних і справжніх музикантів. Якщо я дійсно когось оминув, враховуйте, що я не вважаю їх молодими ;) Діма Каднай – можу порадити, власне мені сподобалося, я був приємно вражений. Як нове дихання – якісно, цікаво, яскраво і все органічно.
— Може таке трапитись, що вас настільки вразить молодий виконавець чи гурт, що ви будете йому допомагати, принаймні, порадами? Можливо у вас таке вже було?
— Якщо мені хтось сподобається, скажу, що тут точно поради від мене будуть зайві. Я маю на увазі творчі, чисто організаційні може бути, але в межах свого досвіду.
— Кілька слів/побажань для читачів на останок.
— Мистецтво – обличчя нації (Оноре Де Бальзак). Над цим треба замислитись, але Гете пояснить, чому так не станеться ;)
Немає відгуків