Рання творчість Миколи Васильовича Гоголя являє собою симбіоз романтичної лірики, відвертої сатири і максимально реалістичних картин своєї епохи. Письменник плекав мрію про ідеальну людину, про справедливість буття. Він ясно розумів, що злі наміри і дії ведуть до повної деградації особистості.
Дуже показова в цьому сенсі повість Гоголя «Страшна помста» – один з найвідоміших ранніх творів автора. Повість побачила світ у 1831 році і увійшла до популярного збірник «Вечори на хуторі біля Диканьки». Спочатку вона називалася «Страшна помста, старовинна бувальщина», але з часом заголовок став більш лаконічним.
В історичному плані цей твір виявився вельми значущим не тільки для Миколи Васильовича, а й для всієї літератури, оскільки в ньому знайшли відображення події, пов’язані з боротьбою запорізьких козаків проти Туреччини і Речі Посполитої. Це підтверджують спогади про воєнні дії головного героя повісті Данила Бурульбаша.
«Страшна помста» оповита легендарно-фантастичним ореолом. У творі піднята магічна тема потойбічних явищ людської природи. І все це описано з властивою Гоголю майстерністю. Класик то висміює ці явища, то впроваджує їх в козацький побут, фольклор і народні звичаї, то барвисто створює похмурі і зловісні картини життя, передаючи свій настрій і впливаючи на сприйняття читача. Це особливо яскраво простежується в описі місцевості, де відбуваються події. Недарма школярам рекомендовано вивчати напам’ять уривки повісті, в яких Гоголь детально і колоритно створює пейзажні замальовки рідної землі.
Через характери персонажів автор з високою точністю передає культурні особливості і світогляд героїв того часу, зберігає істину в описі костюмів, предметів побуту, традицій. Гоголь має на меті точно відтворити зовнішній і внутрішній образ типової козацької родини, стандарти поведінки в суспільстві чоловіка і дружини. Ось як він описує дружину Бурульбаша: «Дивувалися гості з білого лиця пані Катерини, чорним, як німецький оксамит, брів, з ошатної сукні й спідниці голубого відтінку, чобіт зі срібними підковами». Читач розуміє, що це не просто опис одягу героїні. Ці рядки передають настрій Катерини і навіть дух твору. Національні особливості автор бачив у всіх деталях життя народу. Весела невимушеність, чутливість, романтизм і щирість були притаманні жителям українських земель.
І в цьому, як відзначають багато критиків і літературознавців, «Страшна помста» перегукується з повістю «Вій». Схожі і багато героїв цих творів, містичні істоти з народних оповідей і легенд. Микола Васильович майстерно стирає межу між реальним і вигаданим, переплітає події в одне ціле, з’єднує долі справжніх і містичних героїв. Колдун – батько Катерини, але в окремих епізодах він символізує диявола, постає перед читачами істотою, яка увібрала в себе все заборонене принципам реальної людини.
Практично всі персонажі повісті являють собою збірні образи, характерні для народу, а всі події відбуваються на обмеженому і віддаленому просторі: хутір, глухе село в гірській місцевості. Це враження підсилюють і чудові гоголівські пейзажі. Картина того, що відбувається, видна читачеві як на долоні.
Автор наче аналізує події і вчинки героїв з боку, що дуже характерно для казок, легенд і інших творів з елементами містики і фантастики. Але Гоголь не змінює і іншим творчим традиціям: іронічно, трохи нереально, але дуже повчально він показує своє ставлення до подій.
Повість «Страшна помста», як і інші твори зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки», народилася на перетині західних і східних літературних традицій. Елементи романтизму і багато критики вбачають особисте ставлення Гоголя до всіх подій і героїв. Їх підкреслюють також містична складова і легка іронія автора.
Аналізуючи «Страшну помсту», не можна обійти увагою ще одну гоголівську тему, яку мало хто досліджував. Йдеться про природу людської помсти. У цьому творі мстивість є ключовим фактором, на який нанизано сюжет. Гоголь вважав, що карається не тільки найстрашніше зло, але навіть те, що скоєно з «благородною» метою. Тому Бог карає не тільки рід вбивці Петра, а й самого месника Івана. Той зобов’язаний вічно стояти на горі і дивитися на страшну кару, яку придумав для свого брата.
Вражається, що автор створив «Страшну помсту» у двадцять років. Звідки ж такі глибокі філософські та життєві пізнання в такому юному віці? Напевно, цей феномен так і залишиться таємницею, як і багато інших фактів, пов’язані з особистістю і творчістю Миколи Васильовича Гоголя.
Тут не дивно чого Гоголь в 20років такий розумний і талановитий. Дивно що український народ по сей день такий тупий…