Oomph! рівно 30 років. За цей час гурт встиг видати 13 альбомів, зайняти купу перших місць в чартах і стати ще одним стовпом жанру Neue Deutsche Haerte.
Можна нескінченно жартувати про безліч речей з їхнього послужного списку. Складно не розвинути тему зв’язку двох пісень – Sex (альбом «Sperm», 1994) і Sex hat keine Macht (альбом «Wahrheit oder Pflicht», 2004). Жарти були і про перестрибуванні з лейбла на лейбл, і про композиції Kleinstadtboy з альбому «Des Wahnsinns fette Beute» (2012).
Фанбаза вже тисячу разів сперечалася, що краще – раннє звучання Oomph! до альбому «Plastic» (1999), або ж оновлене. Коли після LP «Glaube Liebe Tod» намітилася чітка романтизація в композиціях, то обурення з боку старих шанувальників стало ще більше.
Але нових любителів такого звучання додалося просто море. Переходи з одного стану в інший – здоровий процес, хлопці не зупиняються, ростуть і змінюються. Бенд, як людина, або еволюціонує, або костеніє і мертвіє.
Ще подивіться на їхню згуртованість. 30 років група працює єдиним складом: Dero Goi (вокал, ударні), Andreas Crap (гітара, клавішні, програмування), та Robert Flux (соло-гітара, бас-гітара, програмування, семпли, бек-вокал). Решта музикантів запрошувалися тільки для живих виступів.
В LP «Ritual» 2019 року Oomph! об’єднали лють і обурення раннього періоду (до альбому «Plastic») з новими можливостями. З відточеним вокалом Деро, навичками Крепа і Флюкса, здобутими у власній студії. А ще й з контрактом лейблу Napalm Records на столі.
Деро в інтерв’ю розповідав, що «новий альбом Ritual – це реліз про різні відтінки жорстокості і зловживання. Ці зловживання зачіпають все людське суспільство: секс, політику, релігію». Для затравки перед альбомом, група викотила сингл «Kein Liebeslied» з явним натяком на те, якою саме енергією просочено їхній Ritual.
Перше прослуховування показує, що тут складно відокремити одну композицію від іншої через загальну одноманість використаних електронних елементів.
Чудес нового звучання тут немає. Цього може не вистачити, якщо ви любите Oomph! з часів «Wahrheit oder Pflicht» або «Glaube Liebe Tod». Але не судіть Ritual тільки по цьому. Адже команда не в іграшки прийшла грати: лірика і вокал тут займають перше місце, під них підтягнули і все інше. Ritual – жорстокий темний альбом з жорсткими темами: війна, релігія, ненависть, сучасне становище Європи.
Особлива жерсть чекає у пісні TRRR – FCKN – HTLR про потворний виворіт тоталітаризму. З приводу цієї композиції побудовано вже багато конспірологічних теорій. Правда, засновані вони в основному на невмінні переводити німецькі тексти, або на власному бажанні побачити те, чого насправді немає.
Одразу після страшної композиції TRRR – FCKN – HTLR іде піднесений трек Phönix aus der Asche. Не обманюйте себе тим, що ставити хоча б одну любовну пісню в альбом – це у традиціях Oomph!. Можливо це так, але любовна тема тут є тільки тлом історії про спалення на багатті (а не навпаки).
Весь цей «жах» обліплено типовими німецькими гітарами, то рубаними у фарш, то з мелодійними рифами. Електронні семпли не є другорядними, вони класно доповнюють драматургію текстів.
Словом, Oomph! видали гострий продукт. Якщо згадати гучний нещодавній кліп Rammstein Deutschland, з’явиться відчуття, що титани важкої німецької музики прямо зараз переосмислюють долю світу і власної країни, а ще свою позицію у цій картині. Виглядає все це дуже круто.
