Жадан крутий – давно написав роман «Ворошиловград», а відчуття актуального неспокою, сум’яття автор зафіксував дійсно надійно. Власне, роман в значній мірі можна порівняти з кращими картинами Кустуріци: тут і футбол, і гопота, і незмінні цигани, оспівування кочового способу життя і яскравої фактури. Жадану вдалося написати ряд рідкісних сцен, як то відвідування кладовища з могилами друзів, з якими він ніби тільки-нограв в футбол, або того випадкового поїзда з озброєними невідомими солдатами. Окремої згадки заслуговує сценка похорону і поминок мами – з клопітно недостовірним сексом. Сергій Жадан в основному пише короткими рубаними фразами на початку, а потім розписався і в тексті з’явилося чимало вдалих порівнянь, добре побудованих фраз. Плавний роман про повернення в маргінальне минуле – при цьому жодного разу не чорнуха. Мені здалося, що кінцівкою в дусі «хлопці з нашого двору», «немає нічого кращого старих вірних друзів, з якими можна вмирати» та ін. автор трохи збіднив задум і багатошаровість тексту. Зрозуміло, що центральний персонаж з його небагатослівністю і напускною крутизною виглядає трохи кумедно, але поетичний шар роману прямо сильно хороший.
Роман «Ворошиловград» реалістичний, але в прагненні створити ліричну атмосферу він дуже насичений образами, притягнутими з самих різних культур і місць. Ніби автор хотів зробити коктейль і в якості інгредієнтів брав, то лід, то сніг, додавав, додавав, а смаків нових все не з’являлося.
Тема повернення героя до рідних витоків більш відчутна. Блудний син в рідних пенатах, кинувши далекий мегаполіс з головою занурюється далі в провінційне лайно, але таке рідне, таке своє. До того ж повернувся він явно не з порожніми руками, а точніше, головою. Він глянув на звичний з дитинства ландшафт і міський соціум з висоти досвіду і вміло вивів місцеві проблеми на вселенський рівень. Когось таким поглядом він явно зацікавив і підкорив, когось здивував і придушив.
Манера написання Сергія Жадана цілком собі читаєма, алюзії непогані, сцени цікаві, але про що це все і до чого? Хоча може саме так він так бачить цей світ навколо, де нікому немає ні до кого справи, а він – шукаючий себе герой. Той, хто шукає, але не знаходить, бо виглядає якимось прісним …
8 листопада 2018 року, в кінотеатрах стартував показ фільму «Дике поле» за мотивами роману Сергія Жадана «Ворошиловград». Назву змінили, щоб позначити різницю з книгою. Крім того, знімальна команда вирішила, що Ворошиловград може викликати помилкові асоціації, та й іноземцям складно вимовити таку назву. Слоган фільму – «Захищай своє».
Про екранізації заявили ще в 2013 році, але зйомки були закінчені в 2017, а монтаж – навесні 2018 року. Як і фільм Сергія Лозниці «Донбас», «Дике поле» планували представити в Каннах, але не встигли з монтажем.
