Нещодавно я прослухав ще одну книгу Кузьми Срябіна «Мiсто, в якому не ходячи грошi». Зізнаюся чесно, спочатку книга мене трохи «розчарувала», адже на відміну від двох попередніх книг Андрія («Я, Паштет і армія», «Я, Побєда і Берлін»), це не гумористичний твір. Але вона зовсім інша. На перший погляд, сюжет – дурна нісенітниця. Але це на перший тільки погляд. Насправді вся ця муть – наше із вами життя. Ми, немов Аліса зі знаменитої казки, продовжуємо жити в країні чудес.
За сюжетом, Аліса переживає далеко не найщасливіші часи свого життя: вона залишилася без роботи, втратила хлопця і практично розчарувалася у всьому оточуючому. Знову не стуливши очей в одну з ночей, Аліса примушує себе піднятися і зовсім випадково знаходить дивний квиток на потяг без дати і пункту фінального призначення. Цей квиток, як виявиться згодом, змінює її життя.
Книга, по-своєму огидна і похмура. Написавши її, Андрій Кузьменко хотів шокувати читача, дати йому ляпаса, щоб він, читач, перестав закривати очі на цей театр абсурду, в якому ми живемо вже більше століття.
Після прослуховування аудіокниги «Мiсто, в якому не ходячи грошi», мені стало якось не по собі, з’явилася тяжкість на душі. Нелегко бачити наше суспільство ось в такому дзеркалі. Ще раз переконався, що Андрій був великою людиною. Як шкода, що він пішов так рано.
Запис аудіо – якісний, озвучує сам автор. Звичайно ж, раджу до прослуховування (прочитання). Сама книга невелика – запис триває всього годину і 45 хвилин.
За повістю «Місто, в якому не ходять гроші» нещодавно було знято художній фільм, за кадром якого звучить голос Кузьми.
Супер дякую
Чомусь захотілось плакати після слів – час це гроші…