Maru – 1 (Рецензія)

У середу, 13 вересня, гурт MARU презентував дебютний альбом з простою назвою «1». На борту релізу 11 композицій, з яких 5 – українською мовою. Детальний огляд платівки – далі в рецензії.

Гурт MARU створений в 2016 році як результат творчої колаборації Дениса Дудко («Океан Ельзи») та джазової виконавиці Ольги Лукачової. Сьогодні гурт працює над записами у складі шістьох учасників, серед яких Денис Глінін, Павло Литвиненко, Олександр Люлякін та Олександр Зброцький. Бекграун учасників вселяє довіру, але чи поповнить гурт ряди української сцени вищого ешелону стане зрозуміло згодом.

Обкладинка релізу натякає на джазову спрямованість, хоч і не суттєво відрізняється від багатьох інших своєю креативністю. Чого не скажеш, насолоджуючись безпосередньо багатим джазовим звучанням платівки.
До складу нового альбому входить шість англомовних та п’ять україномовних композицій, серед яких мінімум три вже відомі у вигляді синглів гурту, а саме Sparks, She’d Ever та With U. Починаючи знайомство з альбомом «1», одразу звертаєш увагу на м’які джазові акорди та оксамитовий звук контрабасу. Класичне поєднання акустичної гітари, контрабасу, жіночого вокалу, клавіш та барабанів переносить слухача в простір, де панує спокій, горять свічки, а час летить непомітно. Втім це не завжди так.

Важко сказати, якою мовою пісні у виконанні Ольги Лукашевої подобаються більше, англійською чи українською. Але в будь-якому випадку, українською творчість гурту сприймається більш аутентично, не дивлячись на бездоганну англійську вокалістки. Складається враження, що творчість гурту орієнтована на аудиторію, близьку за віком до самих учасників і старше. В альбомі піднімаються теми кохання, стосунків, вибору життєвого шляху, але аж ніяк хайпу, нічного життя чи безкорисного гедонізму.

Альбом цілком грамотно звучить у рамках мелодики та використання різних інструментів та звуків. Наявність електронної складової (синтезаторні ліди, наприклад) робить його більш сучасним, але місцями хочеться більше свободи і експериментів від усіх музикантів. Під час прослуховування не покидає враження, що більшість композицій створена Денисом та Ольгою, а всі інші інструменти додавалися вже потім. Такий підхід притаманний для більшості живих гуртів, але час не стоїть на місці і варто приділяти увагу альтернативним технікам створення нових хітів.

Загалом нова платівка має свій унікальний звук, що є безперечною заслугою талановитих музикантів. Але хочеться звернути увагу і на те, чого альбому не вистачає. По-перше, гітари, які часто не прокачують як слід (десь не вистачає фанковості та груву, місцями звук електрогітар не вписується в атмосферу треків, не вистачає кольорів, наприклад у «Наче не такі»). По-друге, вокальні партії недостатньо енергійні, особливо це відчувається на приспівах, у тому числі вокал Дениса Дудко, що не завжди вдало вписується в «пачку». По-третє, невелика кількість електроніки, іноді хочеться більш сучасного звуку, більше падів та ефектів.

Альбом наповнений м’якою просторовою перкусією, що підсилює враження при прослуховуванні, але не завжди йде в ногу з основною ритм-секцією. Електронне піаніно звучить чудово у Vzheniyak, а от Save skin – найбільш неоднозначний трек, що явно не вписується в концепцію платівки. Подібний статус отримує і композиція «Наче не такі», де музиканти змішують різні жанри, не залишають простору і навалюють, що є сили. Aces дає змогу насолодитись електронною складовою, а експериментальна кінцівка залишає приємний післясмак. With u – найбільш лірична пісня, безперечно одна з найкращих в альбомі. You’ve made my day виділяється вдалою динамікою та смачними клавішами, майбутній радіо-хіт. Sparks та Було – досить спокійні треки, що добре відповідають концепції альбому.

Хочу подякувати гурту MARU за сміливість, адже музикантам вдалося поєднати романтичні балади, поп-музику та джазові імпровізації в дебютному альбомі «1». Рекомендую послухати всім, хто не байдужий до сучасної української джазової поп-сцени.

Оцінка: 7 з 10
Улюблений трек: ACES (найсучасніший трек з альбому)