ДІЛЯ і Орест без коректур: відгуки української творчої спільноти

Всім відомо, що життя музиканта – це суцільна творчість, безсонні ночі, тури та прихильники, дивлячись в очі яких, розумієш, що все, що ти робиш – точно не даремно, що все це є правильним.

Завжди хочеться низько вклонитися тим артистам, котрі з року в рік працюють, створюючи нові пісні, нові проекти, котрі не бояться експериментувати у музиці.

Одним із таких музикантів є ДІЛЯ (Едуард Приступа), який разом з Орестом Крисою створили акустичний проект «ДІЛЯ і Орест». Музиканти мають в арсеналі декілька відео-кліпів та безліч Live-відео. У квітні цього року вони випустили новий “літературний” альбом під назвою «22», з туру-презентації котрого хлопці нещодавно повернулися. Виступи пройшли не тільки у містах рідної України, але також і за кордоном, охопивши 5 міст Німеччини (загалом 12 міст).

Попереду на дует «ДІЛЯ і Орест» чекає ще безліч вступів, один з яких відбудеться вже незабаром і пройде у символічну дату – 22 червня в клубі Docker’s ABC. Наразі нам вдалося поспілкуватися з українськими музикантами, радіоведучими, журналістами та діячами культури і дізнатися їхню думку стосовно дебютного релізу творчого тандема ДІЛЯ і Орест.

Галина Бабій (музикознавець, журналіст, авторка, сценаристка і продюсер радіопрограм на хвилі «Громадське радіо»):

Коли я вперше слухала один за одним ці 22 треки, то не могла зрозуміти, що їх об’єднує в один альбом? Тут і типова авторська пісня, і бардівська балада, і переспіви хітів 90х, і новітня версія Канту 18 століття, і якась мелодекламація , і…, і… Але варто було дочекатись завершального, 22-го, який до того ж виявився нічим іншим, як дитячою лічилкою, аби зрозуміти: Діля бавиться в дитинство, а Орест йому у цьому підіграє і допомагає. Отож, шукати концепції альбому, чи, навіть, логіки в його компонуванні, не варто. Діти не оперують такими речами, вони їх просто не знають! А що ж робить цей альбом таким, водночас, цілісним? Без сумніву, – щирість, безпосередність, з якою музиканти дозволяють собі пропонувати власний музичний еквівалент до рядків Антонича, Ліни Костенко, Вінграновського, Малковича, доповнюючи їхнє поєднання то гітарними акордами, то звуком індійського сітара, то стуком іспанських кастаньєт! І все це має на диво українське звучання! То ж, має і всі шанси стати близьким і зрозумілим кожному з нас.

П.С. Після третього прослуховування мені здалося, що концепція в альбомі все ж є: щоденне (щотрекове) радісне сприйняття світу! І не хочеться, щоб я помилилась!

Роман Коляда (піаніст-імпровізатор, журналіст, радіо- та телеведучий, поет):

Це трохи дивний альбом. У ньому наче й нема якихось супермодних «фішок». Можна, мабуть, ще нарахувати чогось, чого там немає. Але у ньому є дві речі, чого бракує дууууже багатьом сучасним проектам: слово і сердечна щирість. Не «текстовки» і не «музичні фокуси», а справжня поезія і справжні почуття у хороших мелодіях.

Альбом максимально наближує до відчуття, що ти сидиш у доброму товаристві, до якого затесалося два-три міцних музиканта і вони раптом забрали на себе загальну увагу співом доброї пісні зі змістом… І хочеться, щоб вона не закінчувалася. Музика для дорослих? Імовірно.

Олександр «Фоззі» Сидоренко (музикант, співак, телеведучий, журналіст):

ДІЛЯ і Орест випустили новий альбом, камерний і театральний за задумом, просторий за музикою. Гарний фолк, до того чув тільки пісню «Щасливий». Ще виділив би «Над Зелен Рікою».

Андрій Пасічник (засновник та керівник музичного лейбла MOON Records):

Ми співпрацюємо з Едуардом з моменту початку його сольної кар’єри поза діяльності гурту ТНМК протягом багатьох років. ДІЛЯ – це дуже творча та цілеспрямована особистість, яка ніколи не спиняється на досягнутому.

Альбом «22» від ДІЛІ та Ореста вийшов доволі вдалим. Він є дуже поетичним, адже в основу більшості пісень покладені вірші українських письменників, що разом із акустичним звучанням створюють доволі гармонійну картину.

Хочеться побажати ДІЛІ не втрачати свого запалу та продовжувати створювати чудову музику.

Олександр Стасов (журналіст, радіоведучий, продюсер):

Це збірка широкої палітри настроїв і сильних емоцій: від війни з присмаком болю, до шаленого нестримного щастя, від відчуття якого немов співає весь світ. ДІЛІ та Оресту вдалося створити більше, ніж звичайний альбом. Часом складається враження, що вони повернули старий добрий радіотеатр, який був шалено популярним в минулому столітті. Слухач, який вмикає альбом «22» спочатку потрапляє на акустичний концерт, а вже виходить з бібліотеки.

Таня Ша (журналіст, продюсер, композитор) :

Як на мене, альбом «22» від ДІЛІ та Ореста орієнтований, перш за все, на слухачів, для яких у пісні дуже важливий гарний поетичний текст. Все звучить доволі переконливо та випукло, хоча мені особисто трішки не вистачило саме музичної складової. Привернула до себе версія Лімузинів, вірш Б.-І. Антонича «Назавжди», ці слова мені досить близькі, бо колись робили аранжування пісні Сестер Тельнюк на цей вірш. В цілому, буду вкрай щаслива, якщо в цього альбому буде якомога більше слухачів! І я дуже рада, що Діля та Орест спромоглися записати цей альбом, що в них вистачило сил та натхнення зробити те, що вони хотіли.

Ігор Панасов (журналіст):

Альбом «22» – це місце зустрічі українського слова зі світовою музичною традицією. Поезія та сакральне ставлення до світу, яке виявляє себе у текстах пісень, поєднується з класичними рок-формулами баладного типу, які ми знаємо по спадщині Боба Ділана, Beatles та інших. За духом це водночас і фольк, і рок-н-рол, але головне не стільки форма, скільки зміст – життєва мудрість та доброта, які огортають ці пісні завдяки якостям тих людей, які це зробили.

Олег МОХ (гуцул, блогер, продюсер гурту Familia Perkalaba):

Любителям стоунеру і решти «педальної» музики цей альбом можна пропустити. Не їхня філіжанка кави. Декілька нюансів, на які варто звернути увагу: чиста, не захована за фузами і рештою примочок майстерність музикантів. Спорту перебігання пальців по грифу чи клавішам тут не місце. Ніжність і правильна емоційна наївність, яка накладається на сильне опанування технікою і ремеслом, та вишуканим аранжментом і та мелодичність, яка змушує згадувати ту феноменальну українську естраду 60-их, яка була базово європейською, а не совково-попсовою, висвічує на горизонті свідомості термін back to roots, до справжнього українського коріння, водночас є музикою цього часу. Музика як добрий знак, шо ще треба…