Dojo - Так далеко і так близько (2013)

Днями світ побачив новий альбом київського музичного проекту “Dojo” під назвою “Так далеко і так близько“. При стилістичній ідентифікації представленого матеріалу може виникати чимало суперечок, адже звучання колективу досить самобутнє і має свій особливий, складений з багатьох різноманітних частинок шарм. “Dojo” не створює музику для широкого загалу, орієнтуючись на обмежене слухацьке коло, яке дійсно здатне зрозуміти, почути і відчути, пропустивши крізь внутрішній світ всі дещо відсторонені від реальності музичні аспекти. Самі учасники формації характеризують свою творчість як “електроакустичний імпресіонізм з елементами меланхолійної лірики”, що досить влучно підкреслює притаманну “Dojo” атмосферність. Меланхолію, якою просякнута вся творчість проекту, не варто плутати з депресією чи пригніченням, адже ця меланхолія сформувалась у звичайному щоденному середовищі і нагадує гіркувате відчуття моментів байдужості, що ховається у куточку людської підсвідомості, поволі перетворюючись у звичку. Проте не слід сприймати “Dojo” як явище суцільно негативне і занадто тужливе, адже якщо проводити паралель із кольоровою гаммою, навряд чи проект уособлює собою чорний колір. Музичне забарвлення формації скоріш наближене до світло-сірого кольору, на якому де-не-де, мов хмари на небі, невеликими пісенними краплинами з’являються яскраво-білі прошарки самоусвідомлення.
[soundcloud url=”http://api.soundcloud.com/playlists/6577538″ params=”color=3e3b3a&auto_play=false&show_artwork=false” width=” 100%” height=”450″ iframe=”true” /]